Юрченко Павло Антонович «Юрік»
22.03.1967 – 08.05.2022
Старший солдат, старший водій другого автомобільного відділення взводу підвозу боєприпасів та паливно-мастильних матеріалів роти матеріально-технічного забезпечення ОЗСП «Азов» в/ч 3057. У 2019 році захисник був нагороджений відзнакою «За участь в антитерористичній операції», а вже посмертно за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальну цілісність України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня указом Президента від 22 липня 2022 року.
Павло Юрченко народився в селі Юр’ївка на Донеччині. Був змалечку дуже активною і дружньою дитиною. Захоплювався технікою. Закінчив Ялтинську школу №2 і ПТУ в Маріуполі.
Після армії працював водієм у Дніпрі. В 1995 році повернувся в рідне село. Працював у приватній службі безпеки. 2017-го добровільно підписав контракт із Національною гвардією України. Брав участь в АТО. У 2019 році на Світлодарзькій дузі при виході з бойових позицій підрозділу під обстрілами зламалася машина, якою керував Павло, але попри страх побратимів, чоловіку вдалося швидко впоратися з ситуацією і завезти машину. Потім побратими жартували, що Павло завжди вмів «вдало стукнути молотком». Багатьох юних українців навчав керуванню бойовою технікою, адже мав великий досвід і унікальні навички. До всього ставився завзято і намагався виконувати будь-яке завдання на високому професійному рівні.
Із початку повномасштабного вторгнення захищав Маріуполь. Був старшим водієм 2-го автомобільного відділення взводу підвозу боєприпасів та паливно-мастильних матеріалів роти матеріально-технічного забезпечення.
Чоловік був справжнім патріотом, важко переносив розмови з людьми, які мали сепаратистські погляди. Захоплювався історією як своєї країни, так і всього світу.
З сім’єю часто їздили у музеї, також любили прогулянки і подорожі по різним містам України. Загалом Павло Антонович вважав важливим прищеплювати синові – Богдану – любов до історії та культури України, тому такі просвітницькі заходи у вільний час були важливими та звичними для родини.
«Рішення про службу в Нацгвардії Паша прийняв, коли працював охоронцем. Звільнився з роботи і потай від мене підписав контракт. Сказав напередодні, коли мав їхати в частину. Захищав Донеччину і Луганщину. Коли почалося повномасштабне вторгнення, написав: «Йдемо на Марік». Наступного дня наполіг, щоб ми з сином терміново виїжджали в Західну Україну. Те саме сказав і сім’ї свого брата. До травня переписувалися. Паша, зазвичай, казав, що у нього все добре. Лиш інколи говорив, як насправді. Що під час евакуації, через постійні обстріли заводу багато гине людей. Що їдять раз в день і немає хліба. Останнє повідомлення прислав зранку 8 травня. Написав нашому синові, що був приліт і вони йдуть шукати тих, кого привалило. І все. До червня про чоловіка нічого не було відомо, куди я тільки не зверталася. Поки не знайшла контакти командира і він розповів, що в те місце був другий приліт. Тіло чоловіка мені досі не передали. Тепер свого Пашу бачу тільки у снах. Просить подбати про нашого сина», – розповіла дружина Наталія Юрченко.
Павло був чудовим батьком і гарним чоловіком. Для сина був великим авторитетом, міг завжди забезпечити йому потрібну допомогу та підтримку. Мав золоті руки, навіть побудував будинок і все, що було у дворі. Часто брався за те, чого раніше не робив. Наприклад, оперував нашого собаку, коли в нього був нарив, бо в селі немає ветлікаря. Чоловік був дуже добрим і безвідмовним. Завжди приходив на допомогу. У вільний час захоплювався рибалкою і виноробством. Дуже мріяв з сім’єю відправитися у Карпати, хотів походити в горах і лісах.
Старший солдат Павло Юрченко загинув 8 травня 2022 року в місті Маріуполь на Донеччині. Внаслідок авіаудару по заводу «Азовсталь» отримав поранення, несумісні з життям. Йому було лише 55 років.
У Павла залишилися дружина, син, мама і старший брат. Мужній воїн, взірець для наслідування, справжній професіонал своєї справи, порядна, чесна і добра людина, турботливий син, люблячий та уважний чоловік, дбайливий батько, вірний і надійний брат та друг. Таким запам’ятали Юрченка Павла Антоновича його рідні і друзі. Вічна пам’ять і слава Герою, який віддав найдорожче – життя за свободу і незалежність Батьківщини, рідної землі, родини, за кожного з нас!