Трубін Андрій Олександрович «Руль»
29.01.1993 – 23.03.2022
Старший матрос (посмертно) 23-го загону Морської охорони міста Маріуполь. Указом Президента України від 24 травня 2022 року посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеню.
Андрій Трубін народився та виріс у місті Маріуполь. По закінченню Приазовського технічного університету отримав ступінь магістра з електроенергетики, електротехніки та електромеханіки. Одразу після випуску працював на одному з заводів-гігантів – Маріупольському металургійному комбінаті, який згодом став однією з фортець для наших воїнів. Мабуть, не було таких механізмів, в яких би Андрій не розібрався. Він знав усе про двигуни, мотори та електрику.
Як справжнього сина Азовського узбережжя, Андрія завжди вабило море та військова служба. А технарі у цій сфері – на вагу золота. В лютому 2021 року чоловік приєднався до лав Морської охорони Державної прикордонної служби України. Служив у Маріупольському загоні на кораблі Морської охорони «Донбас» електриком-рульовим. Завдяки цьому згодом і отримав псевдо «Руль».
Андрій був главою міцної родини, турботливий батько і люблячий чоловік, тато-приклад для сина, якого назвав сміливим ім’ям Лев. Чоловік мав велике серце і завжди був готовий допомогти. Часто долучався до волонтерських ініціатив щодо турботи про безпритульних тварин. Сім’я залишила у себе двох котів, яких підібрали на вулиці та вилікували. А ще Андрій любив швидкість та змагання. Брав участь у любительських ралі на автомобілях. Здавалося, він нічого не боїться, хіба що… Мав страх літати літаком, але і тут подолав сам себе. Подарував коханій дружині романтичну подорож і вкотре довів, що заради родини здатний на боротьбу і перемогу.
Перші дні повномасштабного вторгнення стали важким випробуванням для сім’ї Трубіних. Коли Маріуполь вже нищила ворожа авіація та артилерія, Андрій робив неможливе – добував для малечі молочну суміш, а для решти членів родини – воду та їжу. Дружина Андрія згадує, як у той тяжкий час маленький Лев важко захворів. В оточеному місті вже не працювали аптеки, лікарні, неможливо було знайти медикаменти. Андрій з-під землі дістав ліки для сина та під обстрілами приніс додому. Він підтримував рідних і надихав, що все буде добре – потрібно боротись і вірити.
23 березня 2022 року обірвалося життя справжнього патріота, надзвичайної і світлої людини, воїна, який сумлінно виконував свій громадянський і військовий обов’язок, виявив стійкість і мужність у цій безжальній боротьбі. Андрій Трубін загинув під час виконання бойового завдання щодо стримування та недопущення прориву ворожої техніки та живої сили противника в рідний Маріуполь. Йому було всього 29 років.
Всі, хто знав Андрія, хто відчув на собі надзвичайну ауру цього гарного чоловіка й воїна, пам’ятатимуть його веселим, душевним, добрим та надійним. Для побратимів він був опорою у завданнях та в бою, цілеспрямований, мужній, відважний – прекрасний приклад морського охоронця. Для родини втрата батька, коханого чоловіка та сина, в якого було попереду все життя сповнене мрій і планів, невимовно важке випробування.
Андрій мав велике серце, був взірцем стійкості та відваги. Україна втратила самовідданого захисника, чиє серце билося за нашу волю й незалежність. Пам’ятаємо і перемагаємо!
Джерело: https://www.facebook.com/MaritimeGuardStateBorderService