Сичов Даниїл «Бронік»

09.01.2000 – 12.09.2023

Молодший сержант. Розпочав війну добровольцем солдатом стрілком, згодом в ході служби обіймав посади бухгалтера, оператора розвідки, штабсержанта розвідки, водія бойової машини, гранатометника третьої штурмової бригади ЗСУ.

Даниїл Сичов народився у Маріуполі в багатодітній родині, де був п’ятою дитиною. Старші брати та сестри вкладали в маленького братика всю свою турботу і любов до знань, до мистецтва, тому хлопчик зростав розумним, чуйним і кмітливим. Дуже багато читав, грав на гітарі, любив природу, довгі прогулянки, особливо біля моря. Його надзвичайно чутлива душа, кмітливий розум і добре серце з раннього дитинства сприйняли точно і глибоко неоднозначну атмосферу малої батьківщини з усією її природною красою неосяжного моря та безкрайого степу, з усіма протиріччями різноманітного, багатонаціонального людського духу, що вплинуло і на подальшу творчість і життя Даниїла.

Навчання Даниїл розпочав у ліцеї 14, потім з родиною тимчасово переїхав на Київщину. А повернувшись у Маріуполь, закінчив середню школу і, вступивши до Маріупольського державного університету на спеціальність «Право», почав працювати. Улюбленою для хлопця стала робота баристи. Даниїл почав мріяти про власну кав’ярню. Перед самим початком ворожого вторгнення він прийшов працювати на завод «Азовсталь», де і під час нічної зміни застала його війна. Даня дуже любив фотографувати і родина з трепетом зберігає його заводські фотопейзажі, краєвиди рідного міста і звичайно улюблених котиків.

24 лютого 2022 року о 7 ранку Даниїл телефоном повідомив маму, що вже записався в тероборону і просив зібрати йому речі. Так почався бойовий шлях юного романтика, який ніколи не хотів воювати.

Далі були запеклі бої на західних околицях зрадженого міста. Залишившись без БК і можливості пробратись до Азовсталі, бійці отримали наказ вибиратись з оточення групами по двоє. Побратим не захотів полишити місто і Даниїл впродовж місяця вибирався самотужки пішки, без їжі, з довгими важкими перевірками в комендатурах ворога, потерпаючи від холоду . Вороги примушували підбирати і вантажити тіла загиблих громадян. Та все пережите не зломили молоде серце, карбуючи поета – воїна і патріота.

«Ніколи не любив пафосу на тлі та романтизації самої війни. Тому виставлю просте фото та скажу коротко. Чудеса і Щось Вище понад нами існують, інакше б я був би мертвий. Маріуполь, ти в серці. Сподіваюся якнайшвидше повернутися, знищувати загарбників звільняючи своїх, і вшанувати пам’ять полеглих товаришів та співгромадян. Хлопці, вибачте, але нагадаю. Ми всі смертні, але життя має бути гідним. Тільки разом ми сила, за нами, правда, за нами перемога!», – написав Данило у своєму інстаграмі 31 березня 2022 року.

Коли маріуполець вибрався з оточеного міста, одразу ж поїхав через Запоріжжя до Дніпра, де одразу ж став до лав Збройних сил України. Спочатку воював у Маріупольській бригаді Тероборони, потім – у Бахмутській, наприкінці липня перейшов до третьої окремої штурмової бригади ЗСУ.

Даниїл всім завжди хотів допомогти. Підтримував переселенців та навіть передавав кошти бабусям, які залишилися в окупованому Маріуполі. Це вже мама Дані дізналася, коли отримала після загибелі сина його телефон. Вона дуже довго і ретельно читала всі листування сина і була сильно вражена тим, наскільки багато часу син приділяв допомозі іншим людям.

«Право вибирати ми маємо геть усе від простих речей до віри чи не віри в Бога. Але коли прийшли вороги вбити твою сім’ю, зруйнувати твоє місто, захопити твою країну, то вибору немає, потрібно стати і захищати їх», – так писав Даня своєму другу, який виїхав за кордон.

12 вересня 2023 року Даниїл пішов на штурм Андріївки в команді, яка складалася майже з одних добровольців. Напередодні цього штурму Даня зателефонував брату і попросив у нього свої дитячі фото, також розпитав про всю сім’ю. Хлопець неначе щось відчував. На жаль, це був останній бойовий вихід мужнього і відданого маріупольця.

7 листопада у Семінарійському костелі Святого Йоана з Дуклі у Житомирі попрощалися з 23-річним захисником Даниїлом Сичовим.

«Честь, шана і вічна пам’ять, – написали побратими Даниїла Сичова із Бахмутської ТрО. – Цілеспрямований та наполегливий, він міг зненацька здивувати але завжди демонстрував наснагу та наполегливість у досягненні мети. А останні місяці вона у нього була незмінна – помститися загарбникам, які прийшли до нас нищити та паплюжити наші оселі і – очистити від них нашу землю та повітря. Він пройшов Маріуполь, потім боронив країну у складах Маріупольського та Бахмутського батальйонів. Писав вірші, мав неабиякий економічний хист, але прагнув нищити ворога саме на передовій та у складі штурмовиків вибивати росіян з нашої української землі. Він один з тих, завдяки кому від росіян звільнена Андріївка. Тож, не забувайте, якою ціною даються такі перемоги. Висловлюємо співчуття близьким та рідним Даниїла. Він був справжнім сином своїх батьків та Батьківщини і загинув Героєм».

Кордони

кров’ю карбовані

Майбутнього

задля

Відважних людей

Свідомість Країни

Родини як дому

Лиш так з попелища

Вона постає

Та нація сильних

Зі зброєю гордих

Готових своє до кінця боронить

На жаль лише так

здобувається

Мирне

Життя серед хвиль

Та жорсткого світу

Проявим завзяття

Єднання

Братерство

Спільную працю

Від мал до старих

Бо гідна того

Щоби квітла навіки

Вкраїна рідная

То ненька моя

(с) Данило Сичов

Насправді «Бронік» і досі в строю, адже сім’я Данила активно донатить на Перемогу та допомагає важкопораненим, чим продовжує благородну справу свого героїчного сина. Наразі сім’я Даниїла підготувала в youtube вірші Данила, презентація яких відбулася 9 січня 2025 року.

«Ми, хто пройшов Маріуполь, маємо уявлення що таке війна, тому розуміємо, як важко нашим героям було повертатися, і є і буде. Тому ми вирішили наскільки це можливо, продовжити справу сина і брата кожен у чому в змозі. Наш «Бронік» в строю, допоки ми живі. Найболючіше, це робота з віршами і фото…просто тонемо в болі, в любові такій пекучій, ледь рухаємось у цій справі…», – підкреслили рідні Даниїла.

Пропонуємо і вам ознайомитися з віршами відважного маріупольця: https://www.youtube.com/watch?v=PJnSQ3BGHBU

Молодий герой проявив свої найкращі риси та якості в цій страшній нерівній боротьбі. Самотужки вибравшись з оточення в Маріуполі, став дорослим загартованим та вмотивованим захисником Батьківщини. Про це свідчать як вчинки Даниїла, так і спогади побратимів і друзів, просякнуті повагою, вдячністю, любов’ю до побратима. А також і вірші Дані Сичова…

Нічний штурм 565-ої  доби війни,  став завершальним у земній біографії відважного воїна з щирим серцем, мужньою вдачею, сповненого любові  та вірності. Наш обов’язок сьогодні – пам’ятати подвиг Даниїла. Вічна слава нашим захисникам! Герої не вмирають!