Сорочкін Олександр Владиславович «Кайзер»
20.07.1993 – 14.04.2022
Старшина 1 статті (посмертно) 23-го загону Морської охорони міста Маріуполь. Указом Президента України від 23 лютого 2024 року посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Олександр Сорочкін народився у місті Бердянськ Запорізької області. У дитинстві був непосидючим, мастаком на вигадки та головним автором усіляких пригод. Особливо від хлопчачих пустощів «потерпали» кіт та собака. Але бешкетував Сашко по-доброму, тож жодна тварина не постраждала. Змалку захоплювався комп’ютерами, і коли на день народження батьки подарували сину омріяний пристрій, його радості не було меж. З того часу він досконально вивчав програми та зробив захоплення справою свого життя.
З юності Сашко вирізнявся підвищеним почуттям справедливості та був вимогливим передусім до себе. У 2015 році був призваний на строкову службу до лав Національної гвардії. Після демобілізації зі строкової служби, деякий час працював у приватній охоронній компанії. Проте усвідомлював, що найбільш корисним буде саме у війську.
У 2021 році Олександр долучився до морського підрозділу Державної прикордонної служби України. Проходив службу у Маріупольському загоні Морської охорони. Обійняв посаду у відділенні зв’язку та інформаційних систем, де залюбки на практиці застосував свої знання та досвід комп’ютерного гуру. Запевняв рідних, що нарешті себе знайшов, що йому дуже подобається його справа.
З початком російської війни проти України, Олександр вирішив, що разом з іншими воїнами має стати на захист країни. З перших днів повномасштабного вторгнення у складі Маріупольського загону Морської охорони він захищав місто від ворога. Одним з перших пішов на позиції. Його сміливість рішучість та хоробрість були прикладом для інших.
Друзі, які були в боях поруч, говорять, що Сашко одразу адаптувався до обставин, опанував себе та мотивував інших. А це вкрай важливо в бойових умовах. Згадують, як він знайшов генератор, щоб заряджати радіостанції та забезпечувати постійний зв’язок між позиціями. Про рідних також піклувався, намагався писати їм, заспокоював: «Все буде добре, не хвилюйтесь». І родина вірила сину, трималася за надію.
14 квітня 2022 року, під час виконання бойового завдання в ході вуличних боїв у Маріуполі, Олександр отримав поранення, несумісні з життям. Йому було 28 років. Незламного моряка-прикордонника поховали з усіма військовими почестями на Алеї слави у м. Запоріжжі 4 листопада 2023 року.
Побратими згадують Олександра, як надзвичайно порядну й дуже розумну людину, проте без зверхності та зарозумілості. Завжди всім допомагав, підтримував, фахово консультував. Вмів розрадити та розважити. Мав велике та чуйне серце. Особливо Олександр турбувався про маму, в усьому їй допомагав аби у неї було менше турбот. Мати військового вважає, що її син завжди був виваженим, але служба ще більше дисциплінувала його, зробила характер Олександра міцним, а принципи – незламними.
Світлий спомин про звитяжного воїна Олександра Сорочкіна назавжди залишиться у серцях та спогадах побратимів, друзів і близьких. Країна втратила справжнього патріота, чиє віддане серце билось за нашу волю та незалежність. Пам’ять про Олександра житиме вічно в його героїчних вчинках, патріотизмі, жертовності і любові до України.
Джерело: https://www.facebook.com/MaritimeGuardStateBorderService