Слободянюк Максим Валерійович «Тіпочек»
23.07.1990 – 12.05.2022
Майор, старший оперуповноважений з транскордонної злочинності ГОРВ 1-го (Донецького) прикордонного загону Державної прикордонної служби України. За роки бездоганної служби мав різні відзнаки, серед яких медаль «10 років сумлінної служби». Указом Президента України від 24 травня 2022 року був нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни», але отримати цю нагороду особисто Максим не встиг. Указом Президента України від 15 червня 2022 року посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Максим Слободянюк народився у місті Ямпіль на Вінниччині в родині військового, що певною мірою визначило його життєвий шлях. У 20 років почав власну військову кар’єру – зі служби в Могилів-Подільському прикордонному загоні. Згодом закінчив Національну академію державної прикордонної служби ім. Богдана Хмельницького, де, крім навчання, професійно займався бойовим самбо.
В буремному 2014 році, коли над нашою країною нависла загроза втрати суверенітету, Максим був направлений до Чонгару, для виконання бойового завдання з захисту територіальної цілісності України та стримування російських військ. Там же, на Херсонщині, вже після закінчення Академії ДПСУ, лейтенант Слободянюк продовжив нести службу з охорони та оборони державного кордону.
Життя прикордонника мало коли буває осілим, тож кожен рік доля закидала Максима на нове місце служби. Після Чонгару був прикордонний загін у Бердянську, а вже за рік, у 2017-му, Слободянюк опинився в зоні проведення Антитерористичної операції на Донбасі – в селищі Новотроїцьке Волноваського району Донецької області. Там проходила лінія розмежування між українською армією та бойовиками незаконних військових формувань так званої «днр». У 2018-му офіцер перевівся служити в місто Маріуполь, де працював старшим оперуповноваженим з транскордонної злочинності ГОРВ Першого прикордонного загону Донецької області.
Слободянюк був гідним, мотивованим офіцером, відповідальним командиром, мав багато друзів та щасливу сім’ю. В Маріуполі у молодого подружжя народився малюк, Максим з коханою дружиною отримували задоволення від життя, мріяли, будували плани, адже попереду було прекрасне життя у місті біля моря. Але день 24 лютого 2022 року все це щастя розбив вщент.
Максим з першого дня вторгнення став до оборони Маріуполя. В надважких умовах прикордонники чинили супротив ворогу на вулицях міста. Він особисто з честю та гідністю брав участь у боях, не покинувши побратимів у важкі часи. У складі групи виконував бойові завдання у Лівобережному районі та на підступах до міста Маріуполь – відбивали постійні наступи живої сили противника. Максима також залучали до виконання бойових завдань щодо ведення спостереження та надання координат для артилерії полку спецпризначення «Азов».
12 травня 2022 року Максим Слободянюк загинув внаслідок масованого авіаудару російських окупантів по заводу «Азовсталь». Похований у м. Вінниця на Сабарівському кладовищі.
В Героя залишилися дружина, маленький син, батьки та брат. Він був і назавжди житиме в серцях та пам’яті близьких і друзів мужнім, непохитним, сталевим воїном, що до останнього подиху боронив місто у моря, яке стало рідним для Максима і подарувало чоловікові щастя.