Шастун Ігор Михайлович «Маяк»
23.02.1993 – 01.04.2022
Старший сержант ОЗСП НГУ «Азов». За життя був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, зразкове виконання службового обов’язку. Орден «За мужність» ІІ ступеня отримав вже посмертно.
Ігор Шастун народився і виріс у м. Маріуполі. У 2000 році почав навчання у школі №65, де на нього звернув увагу тренер з баскетболу. Подальше навчання проходив у спортивному класі для хлопчиків-баскетболістів школи №28. В 2011 році закінчив Маріупольський електро-механічний технікум за спеціальністю «Комерційна діяльність», але вже тоді мріяв поступити в школу міліції. За власним бажанням звернувся до військкомату для проходження строкової служби в армії. І у жовтні 2011 року розпочав службу в Києві в Почесному Полку Президента.
Навіть в цивільному житті Ігор не шукав простих шляхів. Працювати пішов обрубником гарячого металу у фасонно-сталеливарному цеху «МК ім. Ілліча».
З початком військової агресії Росії проти України проявив мужність та гідні риси справжнього сина своєї держави. На початку 2015 року пішов служити у 23-й загін морської охорони в м. Маріуполі. Старшина Шастун І.М. на посаді командира прикордонного катеру ніс варту по охороні морського кордону країни до кінця 2020 року, поки не був запрошений командиром військового катеру до полку «Азов».
У спецпідрозділі Ігор проявив особливу наснагу та готовність до будь-яких викликів нашого часу. Крім тренувань на базі полку та навчань на полігоні, додатково тренувався у місті, вважаючи гідну військову підготовку головним чинником захисту рідної країни.
З перших днів повномасштабного російського вторгнення в Україну разом з побратимами перебував на передовій у рідному Маріуполі. 1 квітня 2022 року внаслідок ворожого авіаудару по перехрестю вулиці Зелінського і проспекту Миру старший сержант Ігор Шастун загинув, зазнавши поранень, несумісних із життям.
Напередодні вторгнення у листуванні писав: «Ми готові до будь-якого розвитку подій. Чекаємо тільки команду. Це наша реальність. І якщо ми будемо думати по-іншому, то нема чого нам тут робити. Ми живемо у прекрасний час, який би він не був страшний, але це історія, яку довго пам’ятатиме увесь світ».
Втрата дорогого сина, люблячого батька, старшого брата, який в усьому був найкращим прикладом, назавжди залишиться раною в серці близьких людей. Мати Неля Григорівна згадує Ігоря спокійною і розсудливою дитиною, наполегливим та цілеспрямованим юнаком, чуйним сином та братом. Його захопленнями були баскетбол та полювання. Молодший син в родині Шастун також пішов стопами брата – вступив до лав полку «Азов», бо воювати хотів тільки поруч з людиною, якій довіряє повністю. Своєму 5-річному синові Ігор намагався присвячувати весь вільний час, до кінця відстоював його щасливе майбутнє та свободу Батьківщини.