Макаренко Микита Володимирович «Івар»
12.12.1994-08.05.2022
Солдат, стрілець 1-го відділення 2-го комендантського взводу комендантської роти окремого загону спеціального призначення «Азов». Указом Президента України від 28 липня 2022 року посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Микита Макаренко народився і виріс у місті Маріуполь. З дитинства багато читав, полюбляв та добре знав історію України. Із задоволенням займався бальними танцями, грав у виставах, де мав можливість проявити свою високу артистичність. У 2012 році закінчив маріупольську загальноосвітню школу №56 та вступив до Національного Університету Державної податкової служби у місті Ірпінь, Київської області. Тут він успішно вивчав ІТ-технології. Диплом про фахову вищу освіту отримав у лютому 2018 року.
Високу національну свідомість та прагнення захищати рідну землю Микита відчув у доволі молодому віці. 19-річний маріуполець разом з іншими українцями пройшов Революцію Гідності, приймав участь у протестних акціях Євромайдану в Києві у 2013-2014 роках. Ще більше бойовий український дух загартували в хлопцеві події в рідному місті – йому довелося стати свідком обстрілу мікрорайону Східний міста Маріуполь 24 січня 2015 року. Після цього Микита Макаренко чітко усвідомив потребу захисту Батьківщини від російської навали, почав мріяти про вступ до лав полку «Азов». Майже одразу по закінченню університету 5 березня 2018 року добровільно став бійцем полку «Азов». Подальшу військову службу проходив в м. Урзуфі. З честю виконував справу воїна і пишався цим.
З першого дня повномасштабного вторгнення Макаренко М.В. знаходився на бойових позиціях під час оборони рідного Маріуполя. Отримав поранення в ноги, але одразу повернувся в стрій після одужання.
8 травня 2022 року близько третьої години дня під час виконання бойового завдання на території металургійного комбінату «Азовсталь» стрілець Микита Макаренко потрапив під прямий авіаційний удар противника. Загинув від поранень, несумісних з життям. Війна обірвала життя самовідданого патріота, мужнього та вірного бійця, який завжди розділяв погляди та ідеї, спрямовані на захист державного суверенітету, цілісності та свободи України. Напередодні загибелі Микита єдиний раз зміг вийти на зв’язок з родиною. «Все буде добре» – написав у повідомленні, і ці слова можна вважати його життєвим кредо.
Український захисник Микита Макаренко назавжди живе в серцях та пам’яті своїх друзів, побратимів, рідних. Для найближчих людей він був і залишиться найяскравішим сонцем, яке освітлює шлях та зігріває душу. Микита завжди тримав слово, до найскладніших життєвих ситуацій ставився тільки з гумором. Піклувався про маму та дружину, з якою побралися шлюбом всього за два місяці до війни. Декілька років поспіль в Недільній школі церковного приходу Микита грав роль Святого Миколая на Різдво. Так його й запам’ятали – хлопець, що дарує радість.
Інколи дивно, як така надзвичайно добра та чуйна людина водночас може бути відважною, твердою духом та стійкою до будь-яких випробувань. Але це і є риси справжнього чоловіка. Мужність, відповідальність, витривалість та велике серце. Справжній чоловік, безстрашний воїн Микита Макаренко віддав найдорожче – своє життя – за світле майбутнє України.