Кузь Роман Анатолійович «Сільвер»
05.08.1979 – 22.04.2022
Старший солдат. Оператор мобілізаційного відділення Маріупольського районного центру комплектування та соціальної підтримки.
Роман виріс і прожив усе життя в Маріуполі. З дитинства займався плаванням. Дуже любив вчитися. Багато читав. Полюбляв історію України та надихався героями ОУН-УПА, особливо Степаном Бандерою та Романом Шухевичем. Закінчив Маріупольський державний університет за спеціальністю «Правознавство» та Азовський морський інститут за спеціальністю «Судноплавство». Був інтелектуалом, прочитав безліч книжок, досконало знав англійську мову та вивчав італійську. Працював три роки юристом.
Роман завжди був патріотично налаштований. У будинку було багато націоналістичної символіки. З сім’єю часто подорожували до Західної України. У Маріуполі дуже любив їздити на море і відвідувати всі проукраїнські заходи, які відбувалися біля драмтеатру. Говорити українською почав у Маріуполі в 2016 році. Замовляв багато книжок українською мовою.
У 2014 році чоловік став військовослужбовцем. Того ж року вступив в громадську організацію «Вільний Маріуполь». Службу проходив у лавах Національної гвардії України. Після закінчення гарячої фази війни перевівся до Маріупольського РТЦК та СП. Обіймав посаду оператора мобілізаційного відділення.
24 лютого зранку Роман Анатолійович відправив дружину і доньку до Дніпра. Від початку повномасштабного вторгнення Роман разом з іншими 36-ма співробітниками РТЦК та СП залишився боронити місто Маріуполь. Приблизно один тиждень з ним ще був мобільний звʼязок.
Через деякий час після початку повномасштабного вторгнення рф особовому складу його підрозділу було дозволено переодягнутись у цивільний одяг та виїхати з Маріуполя, оскільки місто оточували з усіх боків. Аналогічні пропозиції надходили і від деяких осіб, які очолювали вже обʼєднанні з різних підрозділів невеликі групи Сил Оборони Маріуполя. Проте Роман в жодному разі не розглядав можливість покинути місце несення служби вказаним способом, однозначно заявивши, що буде відступати лише у стрілецькому бою.
Впродовж березня-квітня його дружині надходили звістки про те, що він живий і здоровий, і вірить у перемогу над окупантами, сподівається на скору зустріч з сімʼєю. Одне з таких повідомлень надійшло з телефона його побратима Тарабановського Івана орієнтовно 15 квітня. На жаль, це була остання звістка від Романа. «Через декілька днів ми дізналися про його загибель. 28 квітня у телеграм-каналі окупантів зʼявилось відео із нашим Романом. Відео, де наш коханий Рома вже не дихає, вже не бʼється його серце. Поруч із ним були ще двоє загиблих захисників», – розповіли рідні Романа.
42-річний військовий Роман Кузь поліг у бою за рідний Маріуполь Донецької області 22 квітня 2022 року. Сталося це поблизу заводу «Азовсталь». Достеменні обставини загибелі рідним досі невідомі. Тіло й досі не передано рідним, офіційно вважається безвісти зниклим.
У Романа залишились дружина Тетяна, донька Єлизавета 2010 р.н., сестра Лариса та племінник Борис. Він був гарним і турботливим чоловіком, добрим і чуйним батьком. За ним дружина та донька були як за кам’яною стіною.
«Дуже уважний, спокійний, справжній. За 12 років спільного життя жодного разу не посварилися», – наголосила дружина Романа, Тетяна. З донькою завжди займався уроками. Допомагав з англійською. Завжди оберігав та підтримував свою дружину і доньку, пишався їхніми здобутками.
«Роман є справжнім патріотом своєї держави, людиною, яка, усвідомлюючи неминучість пекельних труднощів і нелюдських випробувань, залишилася відданою своїм життєвим принципам, українському народові. Такі, як Роман, є Героями нашої держави, скарбом нашої нації! На жаль, ціна такої відданості – життя», – додав його племінник.
Кузь Роман Анатолійович був веселою, привітною, доброзичливою, світлою людиною з великим, чистим серцем. Чоловік не встиг отримати почесні нагороди чи військові звання, та найголовніше покликання кожного чоловіка – відчайдушно боронити рідну землю від ворога, він виконав сповна.
Світла пам’ять, вічна шана Герою!