Кудрявцев Володимир Ігорович «Кудря»

Кудрявцев Володимир Ігорович «Кудря»

11.12.1987 – 03.03.2022

Прикордонник, майстер-сержант, інспектор прикордонної служби 2-ї категорії 1-го Донецького прикордонного загону Державної прикордонної служби України. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня Указом Президента України від 15 лютого 2023 року.

Володимир Кудрявцев народився в місті Городня Чернігівської області, закінчив місцеву школу №1. З 2006 року проходив строкову службу. У 2007-2010 роках служив за контрактом в 1-ій окремій танковій бригаді на посаді пожежника. Після звільнення навчався в Оршанецькому навчальному центрі Державної прикордонної служби України. З лютого 2011 року був прийнятий на службу до лав ДПСУ в Чернігівському 105-му прикордонному загоні імені князя Володимира Великого ВПС «Добрянка».

У 2017 році чоловік був направлений для виконання бойових завдань на Донбас. Відтоді оселився у м. Маріуполі. Брав участь в АТО/ООС у складі 1-го Донецького прикордонного загону. З кожним роком та кожним випробуванням Володимир усвідомлював все більш вагому необхідність оборони кордонів України, тому роботу прикордонника завжди вважав справою честі для себе.

Повномасштабну війну Володимир Кудрявцев зустрів у строю, продовжуючи нести службу на посаді інспектора прикордонної служби 2-ї категорії. Нещадні бої розгорталися з кожним днем у Маріуполі та на його околицях. На долю прикордонників, часто в надлюдських умовах, або віддалено від свого підрозділу та побратимів, випадало виконувати бойові задачі у наближених до міста населених пунктах.

3 березня 2022 року поблизу селища Старий Крим Володимир виконував бойове завдання, важливе для оборони м. Маріуполя. Загинув від осколкових поранень внаслідок ворожого обстрілу. Очевидці кажуть, того дня під Маріуполем точився жорстокий нерівний бій. Мало кому з українських бійців вдалось вижити в тому пеклі. Ворожий снаряд обірвав і ще таке молоде життя Володимира Кудрявцева. Завзятому захиснику державного кордону було 34 роки.

Довгим виявився останній шлях воїна додому. Лише 28 червня вдалось обміняти в окупантів його тіло. Потім тривали експертизи. І тільки 17 лютого 2023 року Герой повернувся на рідну землю назавжди. Поховали мужнього прикордонника у рідному місті на Чернігівщині.

У воїна залишилися дружина і син.  Володимир був найкращим люблячим батьком, обожнював свого сина і дуже любив проводити з ним час. З сином разом грали у футбол, їздили на риболовлю, адже час проведений з рідними на природі був для чоловіка найкращим відпочинком. Він мав багато друзів, товаришів, знайомих. Завжди приходив на допомогу першим.

«Я пишаюся своїм чоловіком, його мужністю, силою духу. – Каже дружина полеглого захисника Оксана. – Не кожен зможе, дивлячись смерті в очі, стояти з побратимами пліч-о-пліч, не боятись за своє життя, мужньо боротися за свободу своєї країни. Володимир назавжди в наших серцях!»

Назад до проєкту