Гусєв Ігор Олегович «Хотабич»
02.08.1990 – 21.12.2022
Молодший сержант, командир взводу 103-ої окремої бригади територіальної оборони Збройних Сил України. За особливу мужність і високий професіоналізм під час військової служби неодноразово отримував відзнаки й нагороди, зокрема, був нагороджений Грамотами Львівської обласної ради і командування бригади. Указом Президента України від 14 лютого 2023 року посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Ігор Гусєв народився та виріс у Маріуполі. Навчався у Маріупольському державному університеті. Кілька місяців працював юристом у приватній компанії. Пізніше почав працювати в галузі будівництва: спочатку був будівельником, згодом – бригадиром, останні 7 років керував зведенням об’єктів. Був зразковим сім’янином, турботливим сином та люблячим батьком і чоловіком. Мав неабияку жагу до життя та полюбляв змагання у всьому. Любив рибалити і відпочивати біля моря. Обожнював книги Жюля Верна й Артура Конан Дойля, а також мотиваційну літературу, що сприяє розвитку та духовному росту. Цікавився археологією та історією. Любив собак. Йому дуже подобалася музика, останнім часом – військово-патріотичні пісні.
Початок повномасштабного вторгнення Ігор зустрів у Маріуполі. У скрутні для рідного міста часи, він став справжнім прикладом величезної людяності, сміливості й сили духу простого громадянина. Разом з друзями надавав допомогу маріупольцям. Після одного з авіаударів, Ігор під обстрілами витягнув з-під завалів трьох людей: бабусю, матір і 6-річного хлопчика. Врятував людей, які опинилися у вогняній пастці в підвалі будинку, після ракетного удару. Під обстрілами віз до лікарні літнього чоловіка, в якого після поранення почалася гангрена. Світло душі і вчинки Ігоря надали змогу бачити новий день десяткам маріупольців, які завдяки його допомозі змогли пережити пекло палаючого, знищеного міста.
У середині квітня 2022 року Ігорю вдалося вибратися з окупованого Маріуполя. Це також був не легкий та тернистий шлях. Діставшись до Львова, одразу пішов до військкомату. Варіанту спокійно жити цивільним життям він навіть не розглядав, адже після того, що пережив у Маріуполі, знав, що має захищати Батьківщину. Вже через два дні у складі 103-ої окремої бригади територіальної оборони вирушив боронити рідну землю від ворогів. Розпочав службу рядовим, але дуже швидко став командиром відділення. Останні кілька місяців виконував обов’язки командира взводу. Воював у Донецькій, Харківській та Луганській областях. У вересні 2022 року врятував побратимів з палаючої техніки, яка підірвалася на ворожій міні. При цьому сам був поранений і отримав контузію. Не дивлячись на всі труднощі долі і повну відсутність попереднього бойового досвіду, він жодного разу не скаржився та не сперечався. Швидко адаптувався у нових умовах.
21 грудня 2022 року біля села Стельмахівка, що на Луганщині, під час виконання бойового завдання, 32-річний український захисник Ігор Гусєв загинув. У цей день він також врятував життя побратима. Поховали воїна в Києві на Берковецькому кладовищі. За словами батька військовослужбовця, Олега Гусєва, Ігор був принциповим, якщо за щось брався, то викладався на всі сто. На війні він повністю втратив страх. Не боявся нічого. На похованні побратими казали: «Ми інколи його стримували. Бо часом був аж надто сміливий».
В Ігоря залишилися батьки, дружина, маленькі діти. В пам’яті рідних він назавжди – мужній захисник, турботливий та люблячий син, чоловік та батько. За що б Ігор не брався при житті, все у нього виходило, бо мав золоті руки. Любив родину, будівництво і море. Ніколи нікому не відмовляв у допомозі. Навіть якщо це займало час, який міг би провести з близькими. Якщо обіцяв – завжди виконував. Його надзвичайна людяність, чесність, порядність та свідома позиція проявлялись в усьому. Він рятував життя інших, ризикуючи власним. У Ігоря завжди був чіткий кодекс цінностей, тому й прожив він життя гідного громадянина, справжнього сина своєї держави.