Горошко Владислав Вікторович «Бранд»

28.03.2001 – 26.03.2022

Солдат, артилерист 1-ї обслуги гармати 1-го гаубично-артилерійського взводу 2-ї гаубичної батареї гаубичного артилерійського дивізіону окремого загону спеціального призначення «Азов» в/ч 3057 Східного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України. Указом Президента України від 17 квітня 2022 року посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Владислав Горошко народився на півдні України у місті Маріуполь на березі Азовського моря. З 2007 по 2016 роки навчався в Маріупольській загальноосвітній школі №47. По закінченню 9 класів вступив до Маріупольського вищого металургійного професійного училища №99, за спеціальністю електрик. Закінчивши навчання, у 2019 році пішов працювати на металургійний комбінат, але вже через пів року збагнув, що це не його покликання та звільнився.

Ще зі шкільних років Влад мріяв про море. Тож, навесні 2020 року пішов вчитися на курси моряка, став займатися спортом. Приблизно у цей час зустрів і своє перше кохання. Далі – знайомство з батьком дівчини, який з 2014 року проходив службу в «Азові», брав участь в антитерористичній операції на сході України. Після цього життя Влада змінилось назавжди, з’явилось багато знайомих серед військових. Надихнувшись розповідями та подвигами хлопців, Владислав прийняв для себе доленосне рішення – приєднатись до полку «Азов».

Стати частиною одного з найпрестижніших військових формувань Національної гвардії України справа не проста. Проте на шляху до своєї мрії хлопець не шкодував сил, проявив витривалість та волю під час виснажливих тренувань Курсу молодого бійця. І от, 26 квітня 2021 року Владислав був зарахований до складу військової частини 3057 ОЗСП «Азов». Щастя не мало меж!

Протягом служби в «Азові» Влад не полишав і далі здобувати освіту. У вересні 2021 року вступив до університету на юридичний факультет.

З початком повномасштабного вторгнення, з 24 лютого 2022 року Владислав Горошко пліч-о-пліч зі своїми побратимами став на захист України та рідного Маріуполя. Служив артилеристом в 1-й гаубичній та 2-й гаубичній батареях. Попри невеликий досвід військової служби, в умовах жорстокої війні показав себе як професійний солдат. Перебуваючи на території оточеного заводу «Азовсталь», 21 березня 2022 року внаслідок обвалу отримав контузію. Після 22 березня був призначений командиром групи. За час боїв у місті Влад себе не шкодував, не уминав відповідальних завдань, бо добре розумів, що стоїть на кону. Підбив ворожий танк, взяв у полон «кадировця».

25 березня 2022 року Владислав був контужений вдруге, але вже наступного дня вийшов на позиції, отримавши завдання забрати пораненого бійця на перехресті вулиць Торгової та Митрополитської. На виконання цієї задачі пішов разом із побратимом «М’який», декілька бійців за наказом залишились позаду. Наші хлопці потрапили у засідку, де їх чекали вороги, будівлю де вони знаходились закидали гранатами. «Бранд» та «М’який» були розстріляні в упор. Сталася ця трагедія 26 березня, Влад не дожив всього пару днів до свого 21-го дня народження. Тіло захисника наразі не знайдено, сім’я не втрачає надії повернути та гідно поховати його на рідній землі.

У своєму молодому віці Владислав Горошко був занадто серйозним, відповідальним та цілеспрямованим. Чудовий друг, зразковий сім’янин, гідний син, який завжди піклувався про своїх батьків – таким він залишиться у спогадах близьких та знайомих. Найбільше в житті він полюбляв спорт та читання книг. Доля подарувала йому безмежно щасливе кохання. А ще Влад багато мріяв і складав плани на майбутнє. Мужній та хоробрий. Він жив як воїн, загинув як воїн зі зброєю у руках та з Україною в серці.