Гармаш Олександр Михайлович «Бен»
31.08.1990 – 03.03.2022
Майстер-сержант (посмертно), снайпер 1-го (Донецького) прикордонного загону Державної прикордонної служби України. За час військової служби отримав багато відзнак, зокрема медаль Президента України «За участь в антитерористичній операції». Указом Президента України від 19 червня 2023 року посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Олександр Гармаш народився у селі Миропілля Сумської області. Коли хлопцю було 14 років, родина переїхала до смт. Ялта Донецької області. Після навчання у школі Олександр закінчив Маріупольський ліцей, отримав спеціальність електрогазозварника-газорізальника. З юного віку вів активний спосіб життя, був товариським, а його відповідальність та стійкий характер проявлялись у всьому. Олександр завжди серйозно та скрупульозно ставився до роботи, тому у Ялті його знали та поважали як фахівця з будівництва. Строкову службу в армії чоловік не проходив, проте ця сфера його завжди приваблювала, вважав, що військова служба – то честь та обов’язок громадянина, особливо у скрутні часи для країни.
У 2015 році, коли війна охопила східну частину України, Олександр не міг залишатись осторонь. Він прийняв військову присягу та розпочав службу в Маріупольському прикордонному загоні в смт. Ялта Донецької області. За участь у військових операціях отримав статус учасника бойових дій, відзнаку від президента за хорошу службу. Олександр ніколи не уникав відповідальності чи складних завдань, тому його цінували як командири, так і колеги по службі, неодноразово був відзначений грамотами та похвальними листами від командування.
Водночас Олександр був дуже хорошим сім’янином, люблячим та турботливим чоловіком і батьком. Разом із коханою дружиною виховували трьох діточок. А коли у сім’ї з’явилась радісна звістка про скоре народження четвертої дитини, Олександр прийняв рішення залишити роботу військового. 14 січня 2022 року чоловік звільнився зі служби у прикордонному загоні, щоб повністю присвятити себе турботі про рідних. Проте на порозі вже була повномасштабна війна.
24 лютого 2022 року Олександра Гармаша викликали на службу, адже кожен воїн, особливо із бойовим досвідом, був цінним для країни у боротьбі із підступним ворогом. Чоловік добре це розумів, тому без вагань вже 26 лютого стояв на службі пліч-о-пліч із побратимами-прикордонниками. Дружину із дітьми Олександр вивіз до Дніпропетровська, а сам повернувся до взводу і став на оборону кордонів Маріуполя. У складі зведеного підрозділу Донецького прикордонного загону виконував бойові завдання з відсічі і стримування агресії російських військ та незаконних збройних формувань на підступах до міста Маріуполь.
3 березня 2022 року, перебуваючи на позиціях у смт. Старий Крим, Олександр і його підрозділ розпочали бій із противником, який тривав близько 5 годин. Ворог вів масований артилерійський та мінометний вогонь. Згодом позиції українських прикордонників піддалися також танковому обстрілу. Внаслідок влучання одного зі снарядів Олександр Гармаш отримав множинні уламкові поранення несумісні з життям. Поховали мужнього прикордонника на Батьківщині, у с. Миропілля Сумської області.
В Олександра залишились дружина, діти, батьки. У пам’яті рідних та близьких він житиме надзвичайно доброю та надійною людиною, люблячим та лагідним чоловіком і батьком, вірним другом, завжди готовим прийти на допомогу, завзятим воїном та побратимом, відданим своїй справі і своїй землі. Він любив рибалку та полювання, хорошу компанію друзів, мав великі плани на майбутнє: навести затишок у власному домі, будівництво якого завершили напередодні війни, мандрувати із сім’єю Україною, побачити як щасливим зростають його діти. Як справжній воїн, Олександр Гармаш з честю та гідністю до останнього подиху виконував свій обов’язок по захисту кордонів нашої держави. Прикордонники першими приймають бій із ворогом, отже їхні імена закарбовані у перших рядках літописів про українську боротьбу з російською агресією у цій війні. Пам’ять про їхні подвиги житиме вічно у серцях.