Домінюк Леонід Анатолійович «Апостол»
13.10.1963 – 07.03.2022
Полковник. Начальник групи оперативного планування штабу прикордонної комендатури швидкого реагування «Новотроїцьке» 1-го (Донецького) прикордонного загону Державної прикордонної служби України. За бездоганну службу неодноразово нагороджений відомчими нагородами та грамотами Голови Державної прикордонної служби України, за жертовність і діяльність в церкві відзначений почесною медаллю та Благословенною грамотою Митрополита Київського і всієї України Предстоятеля Православної церкви України Єпіфанія. Указом Президента України від 15 лютого 2023 року посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Леонід Домінюк народився у місті Горлівка Донецької області в трудовій родині. Закінчивши 8 класів середньої загальноосвітньої школи №85, вступив до Горлівського індустріального технікуму. Під час навчання паралельно закінчив автошколу ДТСААФ та здобув кваліфікацію водія. Був членом творчого колективу, грав на бас-гітарі, все життя активно займався спортом. По закінченні навчання у технікумі отримав диплом з відзнакою за спеціальністю «Електрик наземний».
Мрія стати військовим з дитинства не полишала Леоніда Анатолійовича, тому він вступив до Київського вищого танкового інженерного училища, яке також закінчив з відзнакою у 1988 році. Маючи право вибору з розподілу, чоловік обрав для себе кар’єру прикордонника. Свою офіцерську службу лейтенант Домінюк розпочав у високогірному прикордонному загоні на Памірі Горно-Бадахшанської Автономної області Таджикистану одразу на майорській посаді – заступника командира мотоманевреної групи з технічної частини. На цей час Леонід вже був головою сім’ї, виховував з дружиною Вікторією, з якою був знайомий зі школи й одружився після першого курсу училища, трирічну донечку Катерину.
Після трьох років служби Леонід Анатолійович перевівся до Казахстану, де і служив до 1992 року. У цьому році сім’я збільшилась, народився син Олександр. Після проголошення незалежності України за власним бажанням повернувся для проходження служби на Батьківщину. З 1993 року проходив службу на різних посадах у Донецькому прикордонному загоні в місті Маріуполь. У 2010 році вийшов на пенсію, маючи в активі 27 календарних років вислуги служби.
Вже у цивільному житті Леонід Анатолійович працював заступником директора підприємства з утилізації твердих відходів «Стимул» та начальником караулу охорони аеропорту «Маріуполь». У 2014 році, коли в Україну прийшла війна, Леонід Анатолійович не зміг залишатись осторонь і в лютому 2015 року добровільно мобілізувався до рідного Донецького прикордонного загону, де і служив до своєї героїчної загибелі під час повномасштабного вторгнення в Україну.
24 лютого 2022 року Леонід Анатолійович із побратимами зустрів ворога на підступах до Маріуполя на позиціях в районі населеного пункту Новотроїцьке. Ворожі війська окупантів відтіснили українське військо до міста Волноваха, де мінометними обстрілами, градами та артилерією знищували військових і мирне населення. Пліч-о-пліч з побратимами полковник Домінюк виконував бойові завдання щодо прикриття підступів у районі залізничної лікарні. Три доби переважаючі сили противника завдавали ударів по позиціях наших прикордонників.
7 березня 2022 року російські війська здійснили спробу прориву вглиб міста, уразили з двох напрямків, одночасно обійшовши фланги підрозділів прикордонної комендатури. Підрозділ полковника Домінюка утримував фланги по вулиці Спортивна у Волновасі під щільним вогнем ворога. Леонід Анатолійович виводив особовий склад на позицію, вказав хлопцям місце для укриття, сам замикав групу і не встиг укритися. Унаслідок нищівного артилерійського обстрілу Леонід Домінюк отримав важкі осколкові поранення грудної клітки, весь час підтримував радіозв’язок з комендантом прикордонної комендатури швидкого реагування. Останні його слова в ефірі були: «Апостол 300. Передайте дружині та дітям, що я їх люблю».
Шквальний вогонь артилерії тривалий час не дозволяв евакуювати пораненого, унаслідок крововтрати від отриманих поранень Леонід Анатолійович помер. Короткочасна пауза в обстрілах надала можливість прикордонникам усе ж таки забрати тіло загиблого побратима. Леонід Домінюк похований 25 березня 2022 року на Алеї Слави Краснопільського кладовища в місті Дніпро.
У полковника Леоніда Анатолійовича Домінюка залишились дружина, донька, син та дві онучки. Своїм особистим прикладом стійкості та незламності, холоднокровності в прийнятті рішень він надихав підлеглий особовий склад на виконання бойових завдань. Назавжди він залишатиметься у пам’яті рідних та друзів усміхненим, спокійним та врівноваженим, людиною, яка щиро вірила в Бога, справжнім патріотом своєї країни.