Доценко Костянтин Анатолійович «Кіт»
25.07.1973 – 06.04.2022
Майстер-старшина 23-го загону Морської охорони міста Маріуполь. Наказом Голови АДПСУ від 5 травня 2022 року посмертно присвоєне чергове військове звання «старший майстер-старшина». Указом Президента України від 19 червня 2023 року посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Народився Костянтин Доценко у сім’ї військовослужбовця в місті Верховцево Дніпропетровської області. З раннього віку відчув, що йому до вподоби куховарити, тому й закінчив кулінарний технікум. Але життя розпорядилося так, що чоловік отримав величезний досвід військової служби. У 1991-1993 роках проходив військову службу за контрактом у місті Балаклава (АР Крим). Саме там вирішив, що військо та море – його покликання. Після строкової служби прийняв рішення пов’язати своє життя із захистом кордонів нашої країни у лавах Державної прикордонної служби України. Закінчив курси мічманів. Служив помічником командира катера Керченської бригади.
З 2000 року доля пов’язала життя Костянтина із Маріуполем. Служив у Маріупольському дивізіоні морської охорони помічником командира катера BG108. Згодом місто на Азові стало другою батьківщиною та рідним домом для чоловіка. Йшли роки відданої військової служби на великій воді, здавалося, від моря можна й втомитися. Тим більше, що на березі чекає родина, кохана дружина, двоє синів. У 2008 році Костянтин Доценко приймає рішення вийти на пенсію за вислугою років. Але море не відпускає, вабить чоловіка. Тож, змінивши професію морського прикордонника, він продовжує працювати коком на риболовецьких судах. Колеги та побратими досі згадують його страви, а ще – наскільки йому пасували фірмова посмішка, камбуз та форма кока.
З початком у 2014 році збройної агресії Росії на сході нашої країни, Костянтин однозначно вирішує, що його місце у морській охороні. У 2015-2016 роках мобілізується і служить командиром малого катера BG308. Тоді не хотілося навіть думати про велику тривалу війну. Коли ситуація покращилася і Маріуполь помалу повернувся до нормального життя, Костянтин знову звільнився, давали знати про себе роки тривалої служби, та й хотілося більше уваги приділяти родині та дітям.
Та от, повномасштабна війна… 24 лютого 2022 року Костянтина нічого не зупинило, знов мобілізувався до своїх. Служив командиром малого катера Морської охорони BG309. Виконував завдання на найгарячіших позиціях Маріуполя до свого останнього бою.
Чоловік завжди вірив, що правда та сила за українськими бійцями, вірив і налаштовував побратимів: вийти з бою живими та неушкодженими. Виконати власний наказ не вдалося. 6 квітня 2022 року на території Маріуполя, потрапивши під постійний тривалий обстріл ворожого танку, майстер-старшина Костянтин Доценко загинув. Ціною власного життя дав змогу побратимам відійти з-під шквального вогню агресора на більш вигідні позиції.
У досвідченого воїна, завзятого охоронця кордонів України залишилися двоє синів та дружина. Костянтин завжди був оптимістом, веселий та життєрадісний, надавав допомогу й підтримку рідним та близьким. Захоплювався історією, багато читав, його цікавими розповідями можна було заслуховуватись годинами. У пам’яті побратимів та рідних Костянтин Доценко назавжди житиме світлою, чесною, щирою й справедливою людиною.