Цибульник Олег Леонідович «Горний»
10.04.1974 – 11.05.2022
Старший солдат окремого загону спеціального призначення «Азов» Національної Гвардії України. За час військової служби був нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (02.04.2022), орденом «За мужність» ІІІ ступеня (17.04.2022). Указом Президента України від 23 серпня 2024 року посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІ ступеня.
Олег Цибульник народився в селищі Олександрівка Донецької області. Закінчив Донецький гірничо-економічний технікум за спеціальністю «Експлуатація і ремонт гірничого електромеханічного обладнання та автоматичних пристроїв». Працював начальником зміни державної служби на шахті «Трудівська» у місті Донецьку, де мешкала родина. Його загальний трудовий стаж на шахті складав 19 років.
Коли у 2014 році почалася війна на сході України, дружина Олега з двома дітьми виїхали до Маріуполя. Чоловік залишався у Донецьку, під постійними обстрілами до останнього працював на шахті, тільки коли вже стало зовсім нестерпно, приєднався до сім’ї. Спокійне, щасливе життя родини продовжилося у розвиненому місті на березі Азовського моря. Олег працював на хлібозаводі, часто доводилось возити хліб військовослужбовцям «Азову». Так склалося його знайомство із хлопцями, які згодом стали побратимами та друзями. У 2018 році Олег Цибульник став на захист Батьківщини, підписавши контракт з ОЗСП «Азов». Служив начальником котельні у господарському взводі роти матеріально-технічного взводу. Коли вперше вдягнув військову форму, зізнався дружині у відчутті, що мав вступити на військову службу та виконувати військовий обов’язок ще одразу після армії. То була його стихія, служба розкрила весь потенціал Олега.
З перших днів повномасштабного вторгнення чоловік захищав місто Маріуполь. Зв’язку з рідними майже не було. Останній його дзвінок додому був десь опівночі 7 травня 2022 року. Олег тоді вже знаходився на території заводу «Азовсталь». Казав про постійні обстріли: з суші, моря, повітря. Страшні бомбардування ворога, облога з усіх сторін викликали у чоловіка відчуття близької загибелі, і ці думки передалися дружині в тій розмові. Жінка плакала, а він, як міг, заспокоював: «Наташа, не треба плакати, а треба жити, жити, жити… Я вас дуже кохаю!» Після цього зв’язку з Олегом вже не було.
Тільки у вересні 2022 року Наталя дізналася, що коханий чоловік, з яким щасливо прожили 18 років, загинув, захищаючи Батьківщину, 11 травня 2022 року внаслідок масованого авіаудару по комбінату «Азовсталь» у Маріуполі. Захиснику було 48 років.
В Олега Цибульника залишилися дружина і дві доньки, для яких це надзвичайно важка втрата. Він дуже любив свою сім’ю, завжди разом проводили вільний час, їздили відпочивати. З ним родина почувалася як за кам’яною стіною. З дитинства Олег займався боксом, захоплювався рибалкою, любив собак. Він цінував життя, був сміливим, мужнім, сильним, розумним та мав гарне почуття гумору. Для дружини Олег був найкращим другом і люблячим чоловіком, для доньок – турботливим батьком, без вагань готовим прийти на допомогу, підтримати та захистити. Один з кращих українських воїнів, захисник, який віддав життя заради сім’ї та своєї країни. Він назавжди залишиться у серцях та пам’яті рідних, друзів, побратимів!