Черкез Євген Євгенович «Жекан»
28.07.1994-24.03.2022
Сержант, стрілець-гранатометник 1-го протитанкового відділення взводу вогневої підготовки 2-ї роти 2-го батальйону ОЗСП «Азов». За час військової служби отримав нагрудний знак «Ветеран війни-учасник бойових дій», медаль «Операція Об’єднаних сил. За звитягу та вірність». Посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Євген Черкез народився 28 липня 1994 року в м. Маріуполі. З дитинства був не по роках дорослим, ніколи не плакав, не капризував, але до навчання в школі не мав охоти. Проте наполегливість та розуміння потреби здобувати освіту допомогли хлопцю успішно скласти екзамени та вступити до вишу на бюджет. Євген закінчив Приазовський державний технічний університет за спеціальністю «Металургія». Навчався в Азовському морському інституті, за професією «Моторист».
Змалку Євгена приваблювала військова професія, він мав загострене відчуття справедливості, прагнув захищати слабших. Мабуть саме ці якості спонукали хлопця у 2014 році приєднатися до протестних акцій на Майдані у Києві. Вже тоді був готовий добровольцем боронити цілісність та суверенітет України.
У 2018 році Євген Черкез долучився до лав полку «Азов», освоїв професію стрільця-гранатометника. Саме тут він знайшов все, чого прагнув і у що вірив – справедливість, гідну справу для захисту рідної країни, можливість проявити мужність, підтримку, друзів. Пліч о пліч з побратимами у 2019 році перебував на першій лінії оборони. Служба надала чоловікові впевненості, що військова справа – це його покликання.
З початком повномасштабного вторгнення Черкез Є.Є. без роздумів встав на захист рідного міста та свободи України. Востаннє бачився з рідними 8 березня 2022 року, лише кілька хвилин обіймів. 28 березня його рідні змогли вибратися з Маріуполя, а 31-го отримали звістку, що Жені не стало.
Євген Черкез загинув 24 березня 2022 року під час міських боїв у центрі Маріуполя. Він виводив групу, йшов останнім, прикриваючи побратимів. Внаслідок ворожого обстрілу отримав важке поранення, помер на операційному столі. В день урочистого прощання з хоробрим бійцем в Києві матері Євгена Черкеза повернули його жетон, який став для неї символом честі, мужності та гідного життя українського патріота, яким і був її син.
Друзі, побратими та близькі відгукуються про Євгена як про життєрадісного, мужнього, доброзичливого та відповідального чоловіка, найкращого сина, онука, друга. Він був різнобічною людиною, залюбки вчив англійську мову, поважав спорт. Коли шукав свій спортивний напрямок, від бойових мистецтв відмовився майже одразу, адже за його словами бити людину просто так, без причини це безчесна справа. Тож зупинився на велосипеді ВМХ, відпрацьовував різні складні трюки, брав участь у марафонах. Якщо чогось бажав, то досягав своєї мети. І найбільше пишався тим, що він – українець.