Бурсов Олександр Миколайович
04.02.1976 – 12.05.2022
Старший розвідник-водій відділу організації оперативно-розшукової діяльності головного оперативно-розшукового відділу 1-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України.
За роки своєї служби отримав багато нагород, грамот та відзнак, серед яких: медаль «20 років сумлінної служби» (2015); нагрудний знак «Відмінний прикордонник» (2016); відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції» (2016); медаль «Ветеран служби» (2019) та ін. Наказом голови ДПСУ від 16 травня 2022 року посмертно присвоєне звання старшого майстер-сержанта. Указом Президента України від 15 червня 2022 року посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Олександр Бурсов народився та виріс у селі Рябківка, Полтавської області. У шкільні роки мав великі успіхи у спорті, був одним із кращих гравців шкільної футбольної команди. Після закінчення школи призваний на строкову службу, яку проходив у лавах прикордонних військ України з травня 1994 по листопад 1995 року, після чого відразу прийнятий на службу за контрактом у Донецький прикордонний загін.
Саме служба привела молодого Олександра у місто Маріуполь, яке стало для нього новим домом. Згодом у місто приїхала і його наречена, у молодої сім’ї народилася донька. Отже, саме Маріуполь став тим містом, де родина Бурсових провела найщасливіші роки свого життя.
Військовий обов’язок став справою життя Олександра. За роки служби він займав різні посади, і завжди добросовісно виконував свої обов’язки. Серед товаришів по службі у війську він викликав повагу та мав непересічний авторитет. Усі знали, що на нього можна покластися у будь-якій справі, що він завжди дотримується свого слова.
Попри службову завантаженість Олександр приділяв багато часу родині та сімейному відпочинку. Також у вільний час любив рибалити. Його мрією був будиночок біля моря, де б вони з родиною та друзями могли проводити спільно вільний час. Але війна внесла свої жахливі корективи у щасливе мирне життя…
Російське вторгнення в Україну Олександр Бурсов зустрів під час охорони державного кордону у м. Маріуполі. Перебуваючи під інтенсивними ворожими обстрілами з артилерії та авіації, разом з побратимами мужньо та героїчно стримували наступ переважаючих сил противника в районі заводу «Азовсталь». Незважаючи на всі труднощі, з якими довелось стикнутися, Олександр не втрачав надії та продовжував вірити у світле майбутнє, підбадьорював побратимів у скрутних обставинах війни на «Азовсталі». Навіть перебуваючи в пекельних умовах, він хвилювався за свою сім’ю і при кожній можливості намагався зв’язатися з рідними.
12 травня 2022 року Олександр загинув при виконанні бойового наказу в районі пункту тимчасової дислокації прикордонного загону на території ПАТ МК «Азовсталь» від прицільного авіаудару ворожою авіацією.
Тіло відданого своїй справі прикордонника повернули на територію України під час першого обміну влітку 2022 року, але попереду було довге очікування результатів ДНК-експертизи. Лише 27 січня 2023 року родина отримала змогу поховати свого захисника на рідній землі, на Полтавщині. На церемонію прощання з Олександром приїхали рідні, друзі та побратими з різних куточків України.
У Олександра Бурсова залишились дружина та донька, яких він безмежно любив і завжди оберігав. У серцях та пам’яті рідних і близьких він назавжди залишиться люблячим та турботливим чоловіком і батьком, вірним та надійним другом і справжнім бойовим побратимом, який жив з любов’ю у серці до рідної землі та віддав життя за правду і волю України.