Бадіка Денис Михайлович «Бадіка»
20.07.2000 – 31.03.2022
Старший лейтенант. Проходив військову службу на посаді льотчика-штурмана у складі 16-ї окремої бригади армійської авіації Сухопутних військ Збройних Сил України. Указом Президента України від 30 вересня 2024 року посмертно отримав звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка». За мужність у боротьбі за Батьківщину посмертно відзначений нагрудним знаком «Комбатантський хрест». Розпорядженням міського голови міста Вінниця від 9 червня 2025 року посмертно нагороджений Почесною відзнакою Вінницького міського голови «За мужність та відвагу».
Денис Бадіка народився 20 липня 2000 року у місті Вінниця. З дитячих років вирізнявся цілеспрямованістю, відповідальністю та щирістю у стосунках з оточенням. Навчався у ліцеї № 13 міста Вінниці, де демонстрував високі результати у навчанні. У 2017 році вступив до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, який закінчив за спеціальністю льотчик-штурман. Перед повномасштабним вторгненням, отримав водійське посвідчення та мріяв про власний автомобіль.
Після завершення навчання розпочав службу у 16-й окремій бригаді армійської авіації. Свій перший самостійний виліт виконав 16 червня 2020 року на вертольоті Мі-2. Завдяки відмінній підготовці та наполегливості зарекомендував себе як один із найкращих випускників групи.
Батько Дениса згадує, що після першого бойового вильоту син отримав від командира екіпажу бойову кепку як символ посвяти. Для сім’ї він завжди залишався прикладом відданості обов’язку, адже його життєвим девізом були слова: «Я там, де потрібен». Вже під час великої війни, попри перебування у зоні бойових дій, Денис намагався підтримувати контакт із рідними, передаючи слова підтримки та любові.
З початком повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України Денис Бадіка виконував бойові завдання у складі екіпажу вертольоту Мі-8.
Вже 27 лютого 2022 року екіпаж старшого лейтенанта Бадіки під керівництвом майора Юрія Тимуся брав участь в обороні Києва. Вони надавали авіаційну підтримку та забезпечували висадку десантно-штурмової групи на трасі Київ – Чоп біля села Небелиця Бучанського району. У результаті влучного удару некерованою ракетою було знищено два танки, два бронетранспортери та близько 40 російських військових. Наступ ворога вдалося зупинити і це дозволило безпечно висадити десант та, попри інтенсивний артилерійський обстріл, українські захисники стримали просування ворога у напрямку Житомира.
Згодом для підтримки українських воїнів в оточеному ворогом Маріуполі ГУР впровадило унікальну повітряно-десантну спецоперацію, у ході якої було здійснено декілька вильотів. Кожен із них був як квиток в один кінець. Денис брав участь у здійсненні бойових вильотів для доставки боєприпасів, медикаментів та провізії до оточених оборонців «Азовсталі». Як льотчик-штурман він здійснював навігацію та ведення літака по заданому маршруту, що надавало можливість евакуювати з оточеного Маріуполя поранених українських військовослужбовців та паралельно знищувати ворожу техніку і живі сили противника.
31 березня 2022 року на зворотному шляху з «Азовсталі» вертоліт, на борту якого знаходився Денис Бадіка, було уражено ракетою противника. Відважний льотчик загинув разом із побратимами під час виконання бойового завдання.
Перед тим останнім польотом Денис сказав батькові: «Маю за честь стояти пліч-о-пліч з такими асами, професіоналами, з якими зараз виконую бойові завдання. З ними мені нічого не страшно». А ще проінструктував, кому дзвонити і що робити, якщо він більше доби не буде виходити на зв’язок. Але пори це, в умовах війни надзвичайно важко швидко дізнатись про долю бійців, що добровільно чинять опір ворогу на найгарячіших напрямках. Протягом 26 місяців родина очікувала повернення захисника. Лише 11 червня 2024 року відбулося поховання старшого лейтенанта Бадіки Дениса Михайловича на Алеї Слави Сабарівського кладовища міста Вінниці.
Денис Бадіка з юних років мріяв про небо, вважаючи авіацію справою свого життя. Вирізнявся турботливим ставленням до батьків і сестри, товариськістю та готовністю прийти на допомогу. На момент загибелі Денису ще не виповнилось 22 роки, але бойові побратими запам’ятали його як високопрофесійного, відповідального та надійного офіцера, який завжди діяв у найскладніших обставинах.
Для сім’ї важливим є його шлях до мрії – щоденні тренування, підготовка до вступу, підтримка рідних у парку «Інтеграл». Незабутні спогади залишилися від його дзвінка перед останнім польотом та слів про побратимів. Родина вважає його справжнім героєм, який до кінця залишився вірним обов’язку та присязі.
Денис Бадіка завжди опинявся саме там, де без нього не обійтись. На старті війни – в неозорому небі над Києвом, згодом – над пекельним Маріуполем, де навіть повітря було важчим за сталь. Він обрав шлях, де ціна рішення – життя, і віддав своє заради спасіння інших. У ньому було глибоке розуміння обов’язку, мужність і рішучість діяти саме тоді, коли це було найважливіше.
Старший лейтенант Денис Михайлович Бадіка віддав своє життя заради Батьківщини та побратимів. Пам’ять про нього назавжди залишиться прикладом мужності, незламності та вірності військовій присязі. Сьогодні ми говоримо про нього зі сльозами і гордістю. Бо саме завдяки таким, як Денис, ми досі тримаємося. Вони – незламні. Вони – наша сила. Вони – завжди там, де потрібні.