Аллахвердієв Расім Намікович «Ара»

Аллахвердієв Расім Намікович «Ара»

17.08.1989 – 12.03.2022

Штаб-старшина 23-го загону Морської охорони міста Маріуполь. За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність Військовій присязі, наказом Голови Державної прикордонної служби України від 1 листопада 2023 року посмертно присвоєно позачергове звання майстер-старшина. Указом Президента України від 30 грудня 2023 року посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Расім Аллахвердієв – корінний маріуполець, який обожнював родину, море, кораблі та ретроавтомобілі. У 2008 році 19-річним юнаком розпочав військову службу в Донецькому прикордонному загоні. Відтоді за десять років подорослішав, здобув досвіду, на полі бою відстоював суверенітет та державну цілісність країни та був відзначений медаллю «За участь в АТО». Вирішив змінити зелений однострій на синій і охороняти кордон на морі. Службу у 23-му загоні розпочав на борту корабля Морської охорони спеціального призначення «Онікс». Подобалось. Відчував, що на своєму місці, хоча морський простір, шторми та хитавиця – це вам не суходіл.

24 лютого 2022 року Расім зустрів на службі. У складі Маріупольського загону Морської охорони захищав місто від ворога. Одним з перших поїхав на позиції, на околиці Маріуполя, неподалік автостанції. Сміливості йому було не позичати, адже захищав не тільки рідне місто, а й найдорожчих людей – батьків, дружину, донечку, що ще залишались у Маріуполі.

Востаннє родина бачилася 7 березня. Расім прийшов додому, приніс їжу, воду. Напередодні в сусідню квартиру влучив ворожий снаряд і стіна в дитячу кімнату обвалилась. Розпач чоловіка неможливо передати словами, заспокоївся тільки коли побачив, що найрідніші дівчата живі. Тоді дружина вперше і як виявилось востаннє бачила сльози коханого. Більше Расім додому не повернувся.

Батько під обстрілами ходив по багатоповерхівках та шукав сигнал мобільної мережі, щоб отримати від сина таке потрібне «все ок». За декілька днів повідомлення припинились. Останнє «кохаю» дружина отримала, вже коли вирвалася з Маріуполя. А далі – трагічна тиша, і нескінченне перечитування повідомлень коханого в телефоні.

12 березня 2022 року в районі автобусної станції після авіаудару та артилерійського обстрілу відбувся бій, в якому брав участь Расім Аллахвердієв. З далекої дистанції по захисниках били три ворожих танки та вели бій близько 80 піхотинців противника. Сили були не рівні, довелось відступати з боєм. Саме в тому бою Расім отримав поранення, несумісні з життям.

Великий життєлюб загинув у 33 роки, але його сонячна усмішка, як незгасний промінь, живе у пам’яті рідних, друзів, побратимів. Людина стовідсоткового оптимізму, порядності та сміливості, чуйний, доброзичливий. Про нього говорили – «душа компанії». Він завжди приходив на допомогу друзям та побратимам, підтримував. Абсолютно порядний та відповідальний. Йому можна було довіритись у будь-якій ситуації. Кажуть, мав свою суперсилу – відчував людей. Тому в його оточенні були тільки доброзичливі, чесні та совісні, люди з правилами.

У Расіма було дуже цікаве захоплення – екстремальне водіння ретроавтомобілів. Він залюбки реставрував старі авто, давав їм друге життя. Це справа тільки для наполегливих та терплячих. Дружина каже, що Расім завжди поспішав жити, казав що годин в добі замало і часу на все не вистачає. Для дружини Расім був цілим Всесвітом любові, підтримки та турботи. Для сім’ї – був ладний перевернути гори, особливо коли родина поповнилася. Про народження доньки Алінки дізнався саме в торговому центрі, обираючи дитячі речі. А тут така новина! Від щастя Расім ділився щасливою звісткою з усіма, тож за молодого батька радів увесь магазин.

На жаль, рідним не вдалось забрати тіло Расіма, щоб достойно та з усіма військовими почестями поховати героя. Але ми віримо, що цей день настане. Рідна земля прийме свого Героя, що поклав життя за Україну!

Джерело: https://www.facebook.com/MaritimeGuardStateBorderService

 

Назад до проєкту