Казілін Микола Григорович

10.06.1994 – 08.03.2022

Старший солдат, старший стрілець відділення контрдиверсійної боротьби взводу контрдиверсійної боротьби роти контрдиверсійної боротьби 109-ї окремої бригади територіальної оборони міста Маріуполь військової частини А7037 регіонального управління Сил територіальної оборони «Схід». Мав статус учасника бойових дій, учасника Антитерористичної операції.

Микола Казілін народився та виріс у місті Маріуполь. У дитинстві був енергійним та непосидючим, як усі хлопчики, але водночас добрим та чуйним сином. Навчання проходив у міській школі №28, згодом закінчив Маріупольський професійний машинобудівний ліцей №4, отримавши професію зварювальника. З юних років Микола захоплювався спортом. Мама водила його до різних секцій, і хоча хлопець їх довго не відвідував, проте вдома влаштував собі спортивний куточок, де регулярно займався зі штангою.

Микола відрізнявся жагою до правди та справедливості, чесність та порядність успадкував від матері Наталі. Більш за все зневажав злодіїв та крадіїв. Мабуть, ці риси спонукали юнака у 2014 році вступити в армію, захищати українську землю від загарбників. Військову службу проходив у Маріуполі, у радіотехнічній бригаді військової частини А2109, спочатку у взводі охорони, потім – дизелістом-електриком на станції П-37. У 2018 році Микола протистояв ворогу в одній із гарячих точок Антитерористичної операції – у місті Золоте Сєвєродонецького району Луганської області.

З 2019 року Микола повернувся до цивільного життя, працював зварювальником у цеху з ремонту агломераційного виробництва Маріупольського металургійного комбінату ім. Ілліча. Здавалося, життя почало налагоджуватись, чоловік мріяв про власне житло, щасливу родину та дітей. Проте всі надії кривавим мечем зруйнувала нова хвиля ворожого вторгнення.

З початком повномасштабної війни Микола Казілін повернувся до лав Збройних Сил України, адже бачив у цьому свій громадський та військовий обов’язок. З 25 лютого 2022 року за наказом командування він вже боронив рідне місто Маріуполь як старший стрілець відділення контрдиверсійної боротьби. Мати Миколи та рідні залишались в Іллічівському районі міста, там пережили найстрашніші події березня. На зв’язок із рідними хлопець жодного разу не зміг вийти.

На початку березня 2022 року Маріуполь вже перетворився на суцільне пекло, місто перебувало під майже безперервним шквалом ворожого вогню. У таких умовах бійці часто втрачали навіть зв’язок між собою, обставини загибелі цілих груп українських захисників поки невідомі. Микола Казілін опинився серед таких загиблих. Тільки у листопаді 2022 року, вже перебуваючи закордоном, мати бійця дізналась, що її син у списках зниклих без вісті. А у березні 2023 року за результатами тесту ДНК прийшло страшне повідомлення – Микола загинув. У сповіщенні про загибель немає точної дати. Проте один з побратимів Миколи розповів матері, що сталася ця трагедія приблизно 8 березня 2022 року. Саме цю дату жінка позначила на надгробку єдиного коханого сина. 18 березня 2023 року відбулося поховання українського воїна на Байковому кладовищі у м. Києві.

27-річний захисник Микола Казілін був справжнім життєлюбом, що вмів прикрасити ситуацію влучним жартом. Сміливий, завзятий, справедливий та водночас добросердий. Він дуже любив та поважав маму Наталю, їхній із сином зв’язок був міцним та глибоким, завжди підтримували одне одного. Близькі та друзі пам’ятають його веселим і товариським, готовим прийти на допомогу в нелегкий час. Незважаючи на міцну постать, загартованість спортом і військовою справою, Микола залишався лагідним до рідних, любив тварин. Сам годував двох домашніх папуг, любив розмовляти з ними.

Молодий воїн захищав свободу рідного міста та країни ціною власного життя. Біль рідних від втрати ніщо не здолає, а честь українських захисників гідна вічної пам’яті.