Василенко Михайло Володимирович «Миня»
02.02.1991-24.03.2022
Командир міномета 1-го вогневого розрахунку мінометного взводу 1-ї роти оперативного призначення 1-го батальйону оперативного призначення окремого загону спеціального призначення «Азов». У 2022 році посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Михайло Василенко народився 02 лютого 1991 року в місті Верхньодніпровськ Дніпропетровської області. Закінчив місцеву загально-освітню школу №2 та Верхньодніпровське Професійно-технічне училище №80, отримавши спеціалізацію «тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва, водій категорій В, С, слюсар-ремонтник». З 2009 року працював на ТОВ «Плємкомплєкс». У 2010-2011 роках попри протипоказання лікарів, за власним бажанням проходив строкову службу в армії. Останні кілька років мешкав в місті Маріуполь разом з дружиною та сином.
Доволі рано Михайло обрав військову сферу як професійний напрямок самореалізації. Він чітко намітив цілі та йшов тим шляхом, де вважав свій потенціал найбільш дієвим і корисним. З березня 2015 року присвятив рік служби 56-й окремій мотопіхотній бригаді. Брав участь у боях в Луганській області, зокрема у Попасній та Щасті. З серпня 2016 року по травень 2018-го ніс службу за контрактом у 25-й окремій повітрянодесантній бригаді.
З 31 травня 2019 року продовжував виконувати військовий обов’язок у складі ОЗСП «Азов» на посаді гранатометника. В листопаді того ж року був підвищений до командира мінометного взводу. Бути в рядах полку «Азов» Михайло вважав за честь, в подальшому своє життя бачив пов’язаним саме з цим підрозділом. Звання воїна було його головним покликанням, а стояти за свою країну до останнього подиху – життєвою позицією.
24 лютого 2022 року Михайло Василенко знаходився на навчанні у Золочеві. А 25 лютого разом з побратимами вже долучився до захисту Маріуполя від російської навали. В перші ж дні повномасштабної війни попіклувався про перевезення вагітної дружини та сина до безпечного укриття. Останніми його словами до коханої були: «Зі мною нічого не трапиться, головне бережи себе і дітей».
24 березня 2022 року Михайло Василенко трагічно загинув в охопленому війною Маріуполі. Його родина врятувалась з окупованого міста лише 20 квітня, і тільки тоді дізнались про смерть найріднішого захисника.
Завжди сильний і відважний військовослужбовець, вдома був добрим, уважним та люблячим батьком і чоловіком. Весь вільний час родина Василенко проводила разом, більш за все Михайло полюбляв гуляти з сином міськими парками або морським узбережжям. В пам’яті своїх побратимів він залишиться мужнім та самовідданим, вірним другом і зразковим бійцем. В серці рідних – надійним та люблячим янголом-охоронцем.