Пахолівецький Владислав Генріхович «Пахлава»

09.05.1988-07.04.2022

Капітан 1 рангу 23-го загону Морської охорони міста Маріуполя. За час військової служби отримав наступні нагороди: відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції», нагрудний знак «Козацький хрест». Указом Президента України від 24 травня 2022 року посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.

Владислав Пахолівецький народився та виріс у м. Феодосії (АР Крим). На вибір його майбутньої професії вплинув дідусь – моряк-підводник. Все дитинство Влад слухав розповіді діда про службу на флоті. Звісно, хлопця вражала парадна морська форма, а особливо кашкет, який дідусь дозволяв приміряти. Батько-скульптор посприяв тому, що в сина розвинувся творчий талант. Ще зі школи Владислава притягувала сцена, виступи, він гарно співав. Проте, ці таланти поступилися любові до моря. Тут компромісу не було. Владислав закінчив Академію Військово-морських Сил ім. П.С. Нахімова, здобув кваліфікацію інженера-штурмана. Молодим лейтенантом приїхав служити в м. Керч. Згодом його призначили командиром катера. Це й довіра, і надзвичайна відповідальність. Влад пишався тим, що він продовжує династію. Скульптури авторства його батька прикрашали територію загону в Керчі. Крим подарував Владиславу і кохання. Освідчився майбутній дружині в Криму, а весілля всім загоном гуляли вже на материковій Україні.

У 2014 році під час анексії Криму, Владислав залишився вірним присязі. Він вивів свій катер у складі загону на материкову Україну. Так доля привела Влада до міста Маріуполь. Через кілька місяців його катер знищила ворожа артилерія неподалік селища Сєдове.

Початок повномасштабного вторгнення Владислав Пахолівецький зустрів у Маріуполі, його родина також знаходилась в місті. При першій же можливості подбав відправити дружину з сином в безпечне місце, а сам у складі Сил оборони залишився нищити ворога, який так підступно та наполегливо оточував Маріуполь. І в найскрутніші часи війни Владислав не втрачав оптимізму. Навіть серед напружено-трагічного березня 2022 року вмів підсолодити гіркоту подій і людського виснаження – коли знайшли ящик цукерок, радості не було меж.

Владислав загинув 7 квітня 2022 року під час облаштування нових оборонних позицій. Група виконувала бойове завдання з відбиття танкової атаки противника та недопущення прориву до міста Маріуполь. Українських захисників розстріляв ворожий танк. Владислав Пахолівецький отримав поранення, несумісні з життям.

Війна забрала відважного захисника, коли йому було лише 33 роки. Світла енергія, щира усмішка та безмежна життєлюбність Владислава назавжди з його рідними і близькими. В нього попереду було безліч справ, планів, його супроводжувала вдача людини, яка ніколи не втрачає надію. Вибухово-яскравий, як новорічний феєрверк, людина-свято, вічний двигун, знаний жартівник міг запалити в будь-якій ситуації, непорозуміння вирішував просто на ходу. Весь загін пам’ятає концерт до 25-ї річниці Незалежності України. Дебют Влада з піснею «Білі троянди» викликав справжній фурор. Він був новим поколінням вільної України.

Поруч з Владиславом не вживалися нудьга, сум та розпач. Завжди був поруч з побратимами та друзями, яких мав цілу безліч. Разом віз дружину в пологовий, разом забирали. Влад обожнював свою родину, мав дуже сильний зв’язок із сином Іллюшою, який ріс на очах штабу, був позаштатним командиром. Малюк вірить, що його тато став зіркою на небі. Побратими опікуються родиною Владислава, підтримують. А Владислава згадуватимуть світло і вічно.

Джерело: https://www.facebook.com/MaritimeGuardStateBorderService