Церахто Дмитро Валерійович «Грек»

22.06.1997-16.01.2023

Молодший сержант. Головний сержант 3-го взводу 3-ї штурмової роти 2-го штурмового батальйону 3-ї окремої штурмової бригади. Указом Президента України від 6 грудня 2023 року посмертно присвоєне звання Герой України з удостоєнням ордену «Золота Зірка».

Дмитро Церахто народився та виріс у сел. Сартана в родині спадкових надазовських греків. Після закінчення 11 класів місцевої школи отримав вищу освіту у Харківському національному університеті будівництва й архітектури. Працював в одній з будівельних фірм м. Харкова інженером-спеціалістом з металобетонних конструкцій. У 2020-2021 роках проходив строкову службу в м. Маріуполі у військовій частині 3057, та вже тоді отримав статус учасника бойових дій.

Ще у 10 класі Дмитро захопився грою на гітарі. Під час навчання в університеті почав писати вірші, перший вірш присвятив коханій дівчині. Талановитий хлопець на цьому не зупинився, спробував накласти свої поезії на музику, так і почав писати пісні. Вже й на службі у лавах Нацгвардії Дмитро продовжив займатися улюбленою творчістю. Щоправда вірші та пісні його відтоді здебільшого були присвячені військовим подіям навколо рідного селища та Маріуполя.

З початком повномасштабного вторгнення, який застав Дмитра у Харкові, в серці молодого патріота не було вагань, якими мають бути його дії. Питання постало лише одне, куди їхати: до батьків у Маріуполь, чи до сестри з малюком у Київ. Знаючи, хто обороняє Маріуполь, за батьків був спокійний, тож 24 лютого 2022 року Дмитро приїхав до столиці, і наступного дня відправив сестру Катерину з маленькою донечкою у безпечне місце. Дмитро навіть слухати не хотів її благань поїхати разом. Сказав, що перестане себе поважати і не пробачить собі, якщо покине країну в такий важкий час. Того ж дня Дмитро звернувся до київського військкомату та вступив до ТРО. У підрозділі територіальної оборони Дмитро, зокрема, звільняв Ірпінь та Гостомель. Після звільнення Київщини молодого бійця разом з побратимами відправили на Донецький і Запорізький напрямки, де воювали вже як ССО «АЗОВ-Київ».

Згодом підрозділ став 3-ою окремою штурмовою бригадою ЗСУ. Дмитро обіймав посаду головного сержанта взводу. На початку 2023 року був направлений до м. Бахмута. Пройшовши суворий армійський вишкіл у Нацгвардії та в попередніх боях, Дмитро вже сам став наставником для інших бійців. До нього прислухались, за ним йшли у бій без вагань.

16 січня 2023 року Дмитро Церахто виконував бойове завдання поблизу м. Бахмута. Під час ворожого штурму позицій сусідня бригада українських захисників потребувала допомоги. Дмитро разом із двома побратимами рушили у бій. Нашим хлопцям вдалось не лише втримати оборону, а й почати контратакувати ворога. В результаті було знищено щонайменше 13 противників. Під час стрілецького бою одна з куль завдала Дмитрові смертельного поранення в шию, ушкодивши артерію. Поховали відважного воїна на Лісовому кладовищі у м. Києві.

Він радів життю, любив Україну та рідне Надазов’я, мріяв про щасливе мирне життя та будував далекоглядні плани. Але війна перекреслила все. В Дмитра Церахта залишилися батьки, сестра, для яких це надзвичайна втрата і невтомний біль. Товариші по службі бачили в ньому сильну, сміливу людину, на яку можна було рівнятись. Воїни поважали Дмитра, адже він був розумним, начитаним, вмотивованим, і за своїх завжди стояв горою. Захоплювався силовими видами спорту, цікавився історією, ідеєю українського націоналізму, прочитав багато книжок. Його головним життєвим девізом були слова: «Твоя честь – честь роду!», і до останнього подиху він з гідністю дотримувався цієї позиції.

За словами друзів і близьких, Дмитро навіть не розглядав іншого варіанту, ніж стати на захист своєї країни. Вшановуючи його пам’ять, побратими створили шеврон, який одягають на бойові виходи. Кажуть, що Грек завжди в строю. Найбільшою мрією Дмитра було звільнити рідний Маріуполь і всю Україну від окупантів. Маючи стійку патріотичну позицію та лідерські риси, він хотів зміцнити державу, зробити так, щоб ми вже ніколи не були слабкими і щоб ця війна більше не повторилася.

Мужній воїн і завзятий захисник в серці лишався надзвичайно добрим та чутливим. З юних років Дмитра супроводжувала творчість, яка надавала можливість виплеснути найпотаємніші думки і почуття. Перший свій вірш, написаний в лавах Національної гвардії, Дмитро Церахто присвятив нашій Батьківщині.

Прослухати поезію у виконанні самого автора, маріупольського Героя України, можна за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=guI8os5g3cU