Онищенко Володимир Євгенович
13.11.2000 – 20.03.2022
Солдат, водій, навідник групи бронетанкової техніки роти матеріально-технічного забезпечення військової частини 3057 Національної Гвардії України. На момент початку повномасштабного вторгнення 21-річний Володимир Онищенко мав лише три з половиною місяці досвіду військової служби. Про його бойовий позивний та військові нагороди родині, на жаль, нічого не відомо.
Володя Онищенко народився та виріс у місті Маріуполь. В дитинстві був веселим, дружелюбним та грайливим бешкетником. Хлопчик захоплювався автівками, особливо вантажними, мав багато машинок та любив збирати моделі з конструктору Lego. Залюбки ганяв на ровері та роликах. А коли в домі з’явився комп’ютер, серце й розум Володі заполонило палке бажання досконало вивчити всі принципи його роботи. Ще підлітком він міг вже розібрати та зібрати його самостійно, допомагав усім друзям та родичам в налаштуванні комп’ютерів. Тож, питання, з якою сферою пов’язати своє життя, для Володимира було зрозумілим.
Закінчивши 11 класів маріупольської школи №68, Володимир здобув середньо-технічну спеціальність в галузі IT-технологій, продовжив навчання заочно у Бердянському Університеті на факультеті комп’ютерної та технологічної освіти. Професійний шлях здібний юнак розпочав у підрядній організації на заводі «Азовсталь». Проте вже невдовзі Володя зробив вибір на користь військової діяльності.
11 листопада 2021 року Володимир Онищенко підписав контракт та вступив на службу до маріупольської військової частини 3057 Нацгвардії України. Така рішучість та прагнення добровільно підтримати рідну країну в найтяжчі часи є свідченням зрілої свідомості молодого маріупольця, готовності без вагань відстоювати те, у що віриш.
Початок повномасштабного вторгнення застав Володимира на службі, він як раз був у наряді. При першій же змозі зателефонував матері, просив берегти себе, бабусю та улюблених котів, і по можливості скоріше виїжджати з міста. Оборону рідного Маріуполя молодий боєць тримав хоробро, на рівні з побратимами. Безпосередньо брав участь у боях в оточеному ворогом Маріуполі. Рідні Володимира також залишились в місті, тож при кожній можливості хлопець намагався їх відвідати, підтримати, приносив продукти та воду. В одній із розмов з мамою Катериною, коли ще був зв’язок, Володя сказав: «Мамуля, чекаємо, ми обов’язково вистоїмо, Україна понад усе!»
20 березня 2022 року ближче до вечора в районі площі Кірова рідного міста Маріуполя Володимир Онищенко зазнав тяжкого поранення від ворожих снарядів, не сумісного з життям. Маріупольський захисник загинув у 21-річному віці. Так склалась доля, що саме в цей день незадовго до загибелі він в останній раз зміг побачитись з рідними.
У Володі попереду було все життя та безмежні плани на майбутнє. Він був прекрасною людиною, найкращим сином і вірним другом, багатьом встиг допомогти в своєму житті. Друзі та побратими кажуть, що Володя був чудовим, добрим, чуйним і чесним бійцем. У всіх близьких та рідних залишаться тільки найтепліші почуття та спогади про нього. Для матері Катерини Володя був помічником, вони мали дуже гарні стосунки, довіряли один одному. В серці жінки назавжди житиме пам’ять про сина, який був її гордістю, всесвітом та сенсом всього життя.