Карась Євген Олександрович «Тахо»
26.03.1988 – 07.03.2022
Молодший лейтенант, командир відділення 2-го снайперського відділення снайперської групи окремого загону спеціального призначення «Азов». За час військової служби отримав наступні нагороди: відзнака Президента України «За участь в Антитерористичній операції», медаль «За військову службу Україні», нагрудний знак «За відвагу в службі», орден «За мужність» ІІІ ступеня. Указом Президента України від 17 березня 2022 року посмертно нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
Євген Карась народився у с. Козачі Лагері Херсонської області. Після закінчення школи навчався в аграрному коледжі села Коробки. У 2007-2010 роках навчався в Кримському аграрному університеті за спеціальністю «Агрономія та виноробство». Обравши професію за покликом душі, працював на агрофірмі. Був відповідальний, досконало знав свою справу. Його професійність викликала повагу і почуття цінності його роботи. Особливо Євген любив доглядати персикові сади. Як у раю відчував себе, коли спостерігав, як червоніють і наливаються смачним соком плоди.
Коли у 2014 році в Україну прийшла загроза з боку російських агресорів, Євген не чекав, що його покличуть захищати рідну землю. Він пішов добровільно, бо любив свободу, а ще, як справжній господар, любив українські чорноземи, які потребували захисту. У жовтні 2015 року чоловік пройшов курс молодого бійця у Києві, і після успішної здачі нормативів, доєднався до лав полку «Азов» Національної Гвардії України. З листопаду 2015 року його новим домом став м. Маріуполь Донецької області. Згодом перевіз сюди й родину, почали будувати нове щасливе майбутнє.
Служба допомогла Євгену знайти себе. Повністю занурившись у військову справу, виконував бойові завдання на території проведення АТО/ООС. Приймав участь в обороні міст Бахмута, Краматорська, у важких боях на Світлодарській дузі. За професіоналізм та мужність був неодноразово відзначений командуванням нагородами.
Повномасштабне вторгнення Євген Карась зустрів у строю, на посаді командира відділення снайперської групи полку «Азов». Він з перших днів обороняв Маріуполь від окупантів, беручи участь у найзапекліших боях. Саме там і прийняв свій останній бій.
Євген загинув 7 березня 2022 року під час виконання бойового завдання з оборони міста Маріуполь, отримавши поранення несумісні з життям. Побратими згадують, що своїми діями він тоді врятував життя багатьом бійцям. 26 березня офіцеру мало б виповнитися 34 роки. Поховати захисника на рідній землі вдалося тільки 14 травня 2023 року. Почесна церемонія кремації пройшла на Байковому кладовищі міста Києва.
У загиблого захисника та відважного офіцера Євгена Карася залишилась дружина Ірина та донька яка дуже-дуже сумує, щодня малює йому малюнки та пише повідомлення. Це була щаслива українська родина, подружжя відчувало себе єдиним цілим, розуміли одне одного, працювали, мріяли, жили у достатку та любові. Всі близькі та знайомі пам’ятають Євгена дуже доброю людиною, він любив тварин і навіть на бойових виїздах годував їх. Одним із захоплень чоловіка була мисливська справа та релоадінг – самостійне спорядження набоїв. Навіть на військовій базі він створив мисливський куточок, щоб хоч якось розбавити напружену воєнну атмосферу. Військова служба надала можливість розкриття власного потенціалу, і Євген отримав можливість відточувати свою майстерність та займатися улюбленою справою. Біль від втрати коханого чоловіка, люблячого батька, друга, побратима ніколи не загоїться у серцях.
Найтяжчим для Ірини було повідомити про загибель батька донечці. Дівчинка не раз відвідувала з татом церемонію вшанування полеглих бійців «Азову», коли прожектор випускає у небо промінь на честь загиблого побратима. Тож, Ірина сповістила донці, шо і її тато тепер став промінчиком. Він присвятив життя захисту рідної України й надалі захищатиме та освітлюватиме пам’яттю життєвий шлях своїх найрідніших людей.