Свєтлов Максим Володимирович «Пєрєсвєт»
06.03.1977 – 13.02.2023
Взводний 1-го взводу 1-ї роти 1-го батальйону 95-ї бригади десантно-штурмових військ. За заслуги у захисті громади села Софіївська Борщагівка Бучанського району Київської області був нагороджений відзнакою Голови ОТГ «Іван Сірко», гасло якого якнайкраще відображає суть життя Максима: «Рабів до раю не пускають!»
Для маріупольця Максима Свєтлова головним завжди був духовний розвиток. Він сам пройшов величезний шлях та за життя зазнав потужної трансформації особистості від підприємця, якому доводилось стикатись навіть з бандитськими угрупованнями, до йога та, врешті-решт, військового. Максим здійснив паломництво до Тибету, активно займався йогою і духовними практиками, мав духовного вчителя і сам став наставником для багатьох. Любив казати: «У будь-якій незрозумілій ситуації – медитуй!»
В Маріуполі знали та поважали Максима, як засновника міського простору для духовного спілкування «Міський Будда», який він організував та відкрив разом з дружиною Ксенією. Ця нерелігійна організація поєднувала творчість, духовність та саморозвиток, була віддзеркаленням душі подружжя. Також був відомий як засновник креативного простору «Арт-хаус». Активно займався волонтерством.
З перших днів російської агресії ще у 2014 році Свєтлов М.В. став до лав маріупольської Самооборони. З червня 2014 року після звільнення Маріуполя, був надійним плечем всім добровольцям і бійцям ЗСУ, Нацгвардії України, прикордонникам.
Напередодні повномасштабного вторгнення Максим приїхав у справах до села Софіївська Борщагівка, що у передмісті Києва. 24 лютого 2022 року приєднався до самоорганізованого загону оборони кварталу, де його застали перші бомбардування. Основні завдання, які виконував Максим: організація чергувань блокпосту та пропускної системи, комунікація з представниками органів влади, військовими та місцевою ТрО. Його комунікабельність, людські якості, вміння переконувати, але й чути думку оточуючих, додали йому авторитету.
Вже в перших числах березня 2022 року було юридично оформлено Добровольче формування територіальної громади «Окремий батальйон «Софіївський». Його структурною одиницею стала чота (взвод) «Парасолька», командиром якої більшістю голосів було обрано Максима. Саме тут він отримав своє перше псевдо «Маріуполь», скорочено – «Марік». У жовтні 2022 року Свєтлов М.В. перевівся до лав ЗСУ, де отримав нове псевдо в знак шани його людським якостям та світлій душі – «Пєрєсвєт». Далі його життя проходило на передовій.
З 11 лютого 2023 року зник зв’язок з Максимом. 13 лютого український захисник Максим Свєтлов поклав своє життя у бою під м. Бахмутом, виконуючи бойове завдання на одній із найжаркіших ділянок фронту в районі населеного пункту Красногорівка. Близьким про його загибель стало відомо тільки на дев’ятий день. Виконуючи волю Максима, його було кремовано, а прах розвіяно над р. Дніпром. «Марік» вірив, що води Дніпра віднесуть його до рідного Маріуполя.
Звістка про загибель Свєтлова М.В. шокувала та сколихнула маріупольців. На церемонії поховання були присутні сотні його друзів, учнів та тих, хто просто знав цього неймовірного чоловіка з відкритою світу душею. Чимало людей називають цю втрату непоправною для спільноти. Адже всі, хто знав Максима, кажуть, що прізвище Свєтлов надзвичайно йому пасувало. Він був світлою та щирою людиною, більш за все любив людей, рідну країну і своє місто.
У Максима Свєтлова залишились дружина Ксенія та донька Софія. Для Ксенії коханий був «світлом очей», духовним взірцем, вона впевнена, що світла пам’ять про Максима, його людяність, хоробрість, відкритість буде навічно жива. Близькі та знайомі згадують захисника як доброзичливу, багатогранну та вірну особистість, патріота Маріуполя й України, чоловіка з величезним серцем, що об’єднував багатьох людей та завжди знаходив душевне тепло для кожного. Побратими говорять про Максима, як про друга зі стрижнем справжнього Українця та однодумця з підвищеним відчуттям справедливості, якому кожен без роздумів довірив би прикривати спину. Він мріяв звільнити від окупанта рідну Донеччину. І без сумнівів віддав за це життя.