Соловйов Ігор Олександрович «Шкєт»
23.10.1999 – 11.04.2022
Солдат. Оператор 2-го протитанкового відділення взводу вогневої підтримки 1-ї роти оперативного призначення 1-го батальйону оперативного призначення окремого загону спеціального призначення «Азов» (в/ч 3057) Східного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України. Указом Президента України від 25 квітня 2022 року посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Ігор Соловйов народився у місті Довжанськ Луганської області. До 5-го класу навчався у місцевій школі №6, після чого вступив до Кадетського корпусу імені І.Г. Харитоненка у місті Суми. З першого класу займався плаванням та футболом, приймав участь у змаганнях по боротьбі, та займав призові місця. З дитинства проявляв наполегливість та стійкий характер. Батьки згадують, як на перших змаганнях з плавання в шестирічному віці посів друге місце, а коли вийшов з басейну – порвав грамоту, адже прагнув перемагати та бути першим. Дуже любив тварин, тому пішов навчатися до кінологічного коледжу, де здобув професію кінолога. Ще у Луганську Ігор грав у футбол в одній з місцевих команд, в подальшому був фанатом ФК «Зоря» (Луганськ).
Коли почалася російсько-українська війна, задумався про військову службу. З 16 років мріяв потрапити до загону «Азов», щоб зробити свій внесок у боротьбу з агресором та звільнити рідну Луганщину. У 2019 році Ігор переїхав до Києва, а 8 жовтня 2020 року здійснив свою мрію – підписав контракт та став військовослужбовцем ОЗСП «Азов». Брав безпосередню участь у бойових операціях у Донецькій та Луганській областях, у відсічі та стримуванні збройної агресії ворога. Постійно навчався, самовдосконалювався і покращував навички воїна. Продовжував брати участь у спортивних змаганнях, тепер вже як представник полку.
Повномасштабне вторгнення Ігор зустрів разом із побратимами у Маріуполі. З перших днів мужньо відбивав атаки російських окупантів та боронив місто. Попри жорстокі бої та надважкі умови у заблокованому місті, за можливості виходив на зв’язок із рідними. Писав батькам, що дуже за них переживає, любить та передає велику вдячність за все. Про себе та ситуацію у Маріуполі, охопленому війною, багато не розповідав, запевняв, що все добре, хоча вже в той період наші захисники майже не отримували додаткових боєприпасів та медикаментів, не вистачало навіть їжі та води. Останнє повідомлення від Ігоря батьки отримали 20 березня 2022 року. А 24 квітня надійшла страшна звістка про загибель сина…
11 квітня 2022 року під час боїв при обороні міста Маріуполь Ігор Соловйов отримав смертельне осколкове поранення черевної порожнини. Захиснику назавжди залишилось 22 роки. Український патріот та самовідданий захисник Ігор Соловйов похований на Лук’янівському цвинтарі у місті Київ.
У березні 2023 року відбулася презентація книги «Маріуполь. Книга хоробрих» авторства захисника «Азовсталі» Руслана «Давіда». На її сторінках автор згадує свого молодого побратима: «В той день… отримав важкі поранення також і боєць із позивним «Шкєт». Я побачив, як хлопці з його групи принесли на нашу позицію тіло, яке не подавало жодних ознак життя. І це був саме він – завжди усміхнений хлопець, з яким я познайомився в перший день мого перебування в Маріуполі… Про «Шкєта» в мене залишились тільки теплі спогади, я знав його не дуже давно, але ми швидко знайшли спільну мову. Він був майже наймолодшим серед нас. Все життя в нього було попереду, він міг опанувати безліч професій, але місто смерті під собою назавжди поховало молодого воїна…».
В Ігоря залишилися батьки, рідні, друзі. Усі зі смутком та болем у серці згадують його як життєрадісну, комунікабельну та відкриту людину. Умів дружити, був уважним до людей та віддавав перевагу діям та руху. Прагнув до самоствердження та самостійності, активно відстоював власні позиції. Мав розвинуте абстрактне мислення, був кмітливим та оперативно приймав рішення, завжди намагався розвивати не лише тіло, а й інтелект.
На таких цілеспрямованих та відважних воїнах, як Ігор Соловйов, які знають ціну свободи та здатні віддати найдорожче за вільне життя своєї країни, тримається сьогодні боротьба із ворогом. Ім’я Ігоря внесене у літопис сучасної війни. Воно зазначене серед героїв-захисників, які віддали свої життя за незалежність України, на меморіальній стелі на Алеї пам’яті Захисників України по вулиці Оранжерейній у місті Київ, що була відкрита 14 жовтня 2022 року, та на Алеї пам’яті Героям Оболонського району м. Києва, відкритій 24 лютого 25 року.