Шаповалов Євген Олександрович
29.04.1973- 23.03.2022
Підполковник контррозвідувальної діяльності 1-го Донецького прикордонного загону Державної прикордонної служби України. За час багаторічної самовідданої служби Євген Олександрович отримав чимало військових відзнак та нагород, але рідні, на жаль, не можуть надати по ним відомостей, оскільки всі документи знищені війною у Маріуполі. Указом Президента України від 15 червня 2022 року посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Посмертно присвоєне звання полковника.
Євген Шаповалов народився у місті Талди-Курган Республіки Казахстан, але вже через 4 місяці після його народження родина переїхала в Україну на батьківщину матері – у місто Маріуполь. Тут, на березі Азовського моря пройшло дитинство, юність та дорослішання Євгена. Все життя чоловіка пов’язане з рідним Маріуполем – навчання, кохання, власна сім’я, діти, кар’єра військового.
Євген Олександрович мав дві вищі освіти та 30 років оперативного стажу. Перший диплом отримав у Маріупольському державному технічному університеті в галузі банківської справи. Другу вищу освіту здобув у Міжрегіональній академії управління персоналом за напрямком юриспруденції. Близько 22 років чоловік присвятив роботі у податковій поліції Маріуполя. Згодом перейшов на службу до ДПСУ. Сильна духом, цілеспрямована людина, з великою відповідальністю ставився до своїх обов’язків, завжди всі справи доводив до логічного завершення.
Під час повномасштабного російського вторгнення Євген Шаповалов служив у 1-му (Донецькому) прикордонному загоні. Займався контррозвідувальною діяльністю. З перших днів вторгнення разом із побратимами став на захист Маріуполя.
23 березня 2022 року з 6 години ранку захисники-прикордонники виконували бойові завдання у складі змішаних груп під командуванням ПСП «Азов». Близько 9 години вечора на останній локації в районі вул. Грецької потрапили у ворожу засідку. Під час бойового зіткнення з противником Євген Шаповалов загинув. Через щільні обстріли побратими не змогли забрати тіло підполковника та інших загиблих. Всього через місяць йому мало б виповнитися 49 років.
Справжній чоловік та офіцер Євген Шаповалов любив життя, любив свою країну, своє рідне місто Маріуполь, тепле ласкаве море. Він дійсно був гідним прикладом для багатьох. Доброзичливий, чуйний, завжди допомагав тим, хто цього потребував, мав чудове почуття гумору. З його появою будь-яка компанія одразу наповнювалась сміхом, гарним настроєм, звуками гітари, на якій Євген залюбки грав серед своїх. Дуже порядний та надійний, тому до нього тягнулися люди, з ним бажали товаришувати, поруч із ним завжди було багато друзів. Людина з душею, він полюбляв єднатися з природою, багато часу проводив на дачі, сам посадив сад. Мав плани побудувати там будиночок. Його улюбленим місцем відпочинку був Міський сад у рідному Маріуполі, тут, серед дерев міг сидіти годинами, насичуючись енергією та силами.
З любов’ю та жалем згадують близькі свого найкращого сина, брата, дядька двох племінників Святослава та Маргарити, відданого люблячого батька і чоловіка. У Євгена Олександровича залишилися мати Тетяна, дружина Катерина, дві доньки: старша донька від першого шлюбу Владислава 25-ти років, студентка Львівського ВНЗу, молодшій Єсенії всього 6 років, вона часто дивиться у нічне небо й шукає там зірочку свого татуся. Зараз поруч з родиною фізично немає рідної людини, але він живий у серцях рідних, і буде жити, доки вони б’ються.