Павлов Ігор Олександрович «AРA»
06.06.1983 – 26.03.2022
Старший солдат, нацгвардієць, стрілець 3 відділення 2 патрульного взводу 3 патрульної роти стрілецького батальйону військової частини 3057. Указом Президента України від 17 квітня 2022 року посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Ігор Павлов народився 6 червня 1983 року у місті Маріуполі Донецької області. Після закінчення школи три роки навчався в Маріупольському електромеханічному технікумі. Згодом вступив до Харківського національного університету міського господарства ім. О.М. Бекетова, закінчивши навчання у 2007 році. Став фахівцем із охорони праці.
Перед останнім курсом харківського вишу підробляв у магазині дисків, де і познайомився зі своєю майбутньою дружиною.
Ігор обожнював читати, особливо полюбляв сучасну українську літературу. Навіть працював у книжному магазині, щоб мати необмежений доступ до великої кількості книг та занурюватися в літературний світ.
Як творча, талановита та багатогранна людина, Ігор шукав себе поступово. Мав безліч хобі, одним з яких було акторство в маріупольському народному театрі «Театроманія».
Після подій 2014 року не міг спокійно дивитися на те, що відбувається в рідній країні. Вже у 2015 році пішов на контрактну службу до Національної гвардії України. Ігор був справжнім патріотом своєї Батьківщини. На початку повномасштабного вторгнення російських військ в Україну до останнього виконував свій військовий обов’язок. Був стрільцем у складі 12-ї бригади оперативного призначення «Азов».
10 березня чоловіку вдалося навідатися до своїх батьків, дружини та доньки. Він привіз сім’ї воду. Не встигли багато поспілкуватися, адже часу було обмаль. В останню зустріч чоловік лише встиг поцілувати дружину та обійняти доньку.
Ігор загинув 26 березня 2022 року під час виконання бойових завдань у рідному місті Маріуполі. На місце базування бригади чоловіка було пряме потрапляння ворожим літаком о 7 ранку. Захисникові було всього 38 років.
20 серпня 2022 року на Байковому кладовищі міста Києва відбулася церемонія прощання та кремація.
Маріуполець завжди був добрим і веселим, душею компанії, мав багато друзів, любив відвідувати рок-концерти та різноманітні українські музичні фестивалі. Дуже захоплювався музикою, співав в рок-гурті «Ara Maiden», засновником якого був. Жоден концерт не проходив без його участі.
У Маріуполю обожнював море. Дуже любив їздити до Києва та Львова.
Окремою пристрастю Ігоря було крафтове пиво. Він будував план для відкриття пивної крамнички у рідному Маріуполі. Але, на жаль, так і не встиг здійснити свою мрію…
«У Маріуполі Ігоря називали «людина-афіша», адже він завжди знав, де і коли відбуватиметься той чи інший виступ. Ми з ним побували на всіх можливих рок-концертах. Ігор мріяв відкрити власну пивоварню, дуже полюбляв крафтове пиво. Часто влаштовував дегустації для друзів. Чоловік був дуже добрим, завжди усім допомагав. Був талановитим, грав у театральному гуртку в ПК «Молодіжний». На кожен свій день народження організовував концерт власного рок-гурту. Мав багато друзів, був душею компанії», – розповіла дружина Олена.
З дружиною та донькою були дуже теплі стосунки. Був щасливим батьком своєї донечки. Називав її «Принцеса Соломія». Донечці було всього три рочки і Ігор дуже чекав, коли вона підросте, щоб разом ходити на концерти та фестивалі. Чоловік полюбляв відвідувати разом з сім’єю цікаві концерти чи музичні і театральні заходи.
24 лютого 2025 року в Оболонському районі Києва була відкрита Алея пам’яті, де був встановлений окремий стенд з фотографією та відомостями про мужнього маріупольця.
Павлов Ігор дуже хотів жити у єдиній цілісній і мирній Україні, тому, не вагаючись, одразу ж встав на захист Батьківщини. Дякуємо нашому захисникові, який заплатив надто високу ціну… Ми віримо в те, що з такими патріотами наша країна буде вільною і мирною державою. Вічна пам’ять Герою!