Ніконець Михайло Михайлович «Бублік»

Ніконець Михайло Михайлович «Бублік»

16.06.1992 – 14.05.2022

Сержант, командир відділення другої служби 2-ї сотні, яка пізніше отримала назву «Залізна» і стала 2-ю ротою 2-го батальйону окремого загону спеціального призначення «Азов».

Народився Михайло Ніконець у місті Умань Черкаської області. Навчався в Уманській міській гімназії та в загальноосвітній школі №5. У дитинстві був рухливим, енергійним, ріс допитливим, непосидючим, проявляв цікавість до всього. Мав талант до музики і творчості, грав на баяні та сопілці, завдяки красивому тембру голосу, гарно декламував поезію та співав. З юних років приділяв увагу і спорту, більш за все любив велосипеди та скейтборд, займався паркуром. Після закінчення школи Михайло вступив до Уманського професійного аграрного ліцею, де здобув професію слюсаря з ремонту автомобілів. Працював за спеціальністю на станції технічного обслуговування.

Його війна за Україну почалась у 2014 році з Революції Гідності на Майдані, а саме у лавах новоствореного «Правого сектору». Вже у листопаді 2014 року Михайло Ніконець вступив до лав полку «Азов» Маріупольського гарнізону, служив у 2-й сотні, яка пізніше отримала назву «Залізна» і стала 2-ю ротою 2-го батальйону. У рядах цього підрозділу пройшов Павлопіль-Широкинську наступальну операцію в лютому 2015 року.

У 2016 році повернувся до цивільного життя. Сподівався на спокійне мирне майбутнє у рідній країні, але доля інколи будує зовсім інші плани.

На початку повномасштабного вторгнення Михайло відчув необхідність повернутись до військової справи, захищати свою землю від ворога. 10 березня 2022 року добровільно пішки відправився з Умані до Києва, де приєднався до полку «Азов». Згодом цей підрозділ став відомий як «ССО «Азов», а зараз – це 3-тя штурмова бригада. Михайло виконував бойові завдання в Ірпені, Бучі. А вже 24 березня знову повернувся до м. Маріуполя. З м. Дніпра у складі десанту на гелікоптері він полетів до заблокованого міста на Азовському узбережжі на допомогу побратимам.

Це був виліт у безсмертя. У рідкісні хвилини зв’язку із заблокованого Маріуполя додому прилітали звістки від Михайла: «Мам, не хвилюйся, я там де я хотів бути. Я не боюсь померти, я боюсь що не побачу більше вас».

Незламний воїн пройшов жорстокі зіткнення з ворогом у Маріупольському порту, у місті. 15 квітня 2022 року Михайлу разом з групою бійців полку «Азов» вдалося пробитися на територію оточеного заводу «Азовсталь», де продовжили пекельні бої. 14 травня разом із побратимами «Кияном» і «Тасманом» Михайло Ніконець прийняв свій останній бій. Бійці потрапили під артилерійський обстріл противника. Побратими встигли евакуювати Михайла з тяжкими пораненнями з місця бою, але, на жаль, він помер від втрати крові, усього за два місяці до свого 30-річчя. Тіло воїна так і залишилося на «Азовсталі», він назавжди зостався захисником останнього бастіону Маріуполя.

У Михайла залишилася лише мама Тая. Близькі та друзі сподіваються, що зможуть гідно поховати свого героя, що не шкодував життя за мир та спокій у рідній Україні.

Назад до проєкту