Мукосієнко Вадим Віталійович

30.09.1958 – 21.03.2022

Боєць підрозділу територіальної оборони міста Маріуполь, солдат військової частини №А7273. Мукосієнко Вадим не був професійним військовим, не мав військових нагород, але його впевнене рішення захищати країну від ворога було негайним та безкомпромісним проявом душі українського патріота.

Вадим Віталійович народився у селі Вілія Острозького району Рівненської області, але ще в дитинстві переїхав з родиною до м. Маріуполя. У 1975 році закінчив маріупольську середню школу №61. В період 1976-1978 років проходив військову службу в армії. Повернувшись до цивільного життя, у 1979 році одружився, у шлюбі народилися двоє синів – Олег та Віталій.

Вадим Віталійович працював в Маріуполі у туристичній галузі, був керівником ТОВ «Східне», на комбінаті «Азовсталь» працював водієм у ЦБТ, потім інженером з охорони праці у підрядній організації ГІС. Після закінчення кафедри правознавства Бердянського педагогічного університету з 2010 року працював у адвокатській конторі. Рідне місто Маріуполь, його розквіт та майбутнє завжди були важливим для чоловіка, Вадим Віталійович приймав активну участь у громадському та політичному житті не лише міста, а й всієї України.

У грудні 2004 року був офіційним спостерігачем від кандидата на пост Президента України Ющенка В.А. В березні 2006-го – офіційний спостерігач від виборчого блоку політичних партій «Блок Юлії Тимошенко». Вже наступного року Вадим Віталійович став уповноваженою особою «Блоку Юлії Тимошенко». У жовтні 2012 року займав посаду члена окружної виборчої комісії з виборів народних депутатів України виборчого округу№57. А у травні 2014-го був членом окружної виборчої комісії з виборів Президента України територіального виборчого округу №58. У жовтні того ж року став головою окружної виборчої комісії з виборів народних депутатів України одномандатного виборчого округу №57.

З першого дня повномасштабного вторгнення Вадим Мукосієнко не сидів склавши руки. Його рішення, як справжнього патріота, відданого ідеалам свободи і незалежності, служіння Українській державі та її народу, було чітким та твердим – захищати рідну землю зі зброєю у руках. Не зважаючи на поважний вік, вже 24 лютого 2022 року чоловік пішов добровольцем у ТРО міста Маріуполь, вступив до 107-го батальйону.

У рядах тероборони Вадим Віталійович пліч-о-пліч з іншими бійцями, українськими військовими, намагався стримувати натиск ненависного ворога. Родина Мукосієнко мешкала у Лівобережному районі Маріуполя. Зв’язок із Вадимом втратили ще 1 березня 2022 року – чоловік знаходився у лавах збройних сил, а рідні вимушені були перебратись до мікрорайону «Черьомушки». Вже після виїзду з охопленого війною міста, дружина Тетяна дізналась, що Вадим приходив додому, розшукував сім’ю. По крупицях збирали інформацію про долю чоловіка. І з рештою дізнались жахливу новину – Вадим Віталійович загинув під час участі в бойових діях на території міста Маріуполь орієнтовно 21 березня 2022 року.

Після тривалих пошуків та експертиз тіло маріупольського патріота було повернуто родині. 27 травня 2023 року провели кремацію на Байковому кладовищі міста Києва. Прах захисника похований на Алеї Слави Краснопільського кладовища у м. Дніпрі 1 червня 2023 року.

Вадим Мукосієнко був люблячим чоловіком, батьком і дідусем. Сенсом його життя завжди була соборна Україна, квітуча і незалежна. Він невтомно працював, маючи за головні пріоритети фундаментально незмінні життєві принципи, які сьогодні в протистоянні клятому російському окупанту є найважливішими для кожного з нас – «Україна починається з тебе».

Вадим здобув визнання і повагу не тільки друзів і колег по роботі, а й в широких колах громадськості завдяки невтомній, самовідданій та плідній праці на благо розвитку рідного міста. Це людина з добрим серцем та високими моральними принципами, яка своїми вчинками створювала міцний фундамент для щасливого життя родини, яку він дуже любив. Близькі та знайомі щиро захоплювалися його тактовністю та принциповістю, гостинністю та щедрістю, цілковитою відданістю справі, які у поєднанні з неперевершеним почуттям гумору слугували запорукою успіху всіх його починань.

Вадим Мукосієнко віддав життя за Україну та її ідеали, за рідний Маріуполь, за непереможний дух та незламність всіх українців-борців за свободу і незалежність, за щасливе життя у вільній, незалежній і мирній країні. Вічна пам’ять та низький уклін патріоту і захиснику за стійкість і непохитність у протистоянні російському агресору!