Левчук Ігор Юрійович «Ейс»

Левчук Ігор Юрійович «Ейс»

14.02.1989 – 15.04.2022

Старшина 1 статті (посмертно) 23-го загону Морської охорони міста Маріуполь. Указом Президента України від 19 червня 2023 року посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.

Народився Ігор Левчук в селищі Тельманове (тепер Бойківське) на Донеччині. Єдиний син був надією та гордістю батьків. В селищі пройшли дитинство, юність, тут він зустрів своє кохання, пізнав радість батьківства. Він завжди був у центрі уваги, навколо нього вирувало життя.

Закінчивши Донецький юридичний інститут Луганського державного університету внутрішніх справ, 15 років відслужив у структурах Міністерства внутрішніх справ. В складі Об’єднаних сил захищав територію рідної Донеччини. Його поважали як грамотного та відповідального фахівця. Чимало колег стали справжніми друзями.

Війна увірвалася в життя родини Левчуків ще 2014 року. Ігор рятував сім’ю, двох маленьких донечок. Відправив своїх дівчат на Київщину, а сам повернувся до служби. Згодом родина з’єдналася, адже без тата скрутно, а Ігорю без найрідніших теж було ніяк. Новим домом для родини, місцем віри, новою мрією став Маріуполь. Тут народилася третя донька. Ігор дуже любив родину, балував своїх дівчат, а вони наповнювали його щастям. Напружена робота часто відривала батька від сім’ї, проте рідні підтримували та розуміли.

У 2021 році Ігор став морським прикордонником. Хотів захищати морські рубежі. Любив навчатись, підвищував фаховий рівень. Мріяв і втілював мрії в життя. Відважність, рішучість, оптимізм – це все про нього.

Повномасштабне вторгнення Ігор зустрів у Маріуполі, у складі Морської охорони. Це була його друга зустріч з ворогом. Ще за часів служби в Національній поліції, у 2014 році Ігор здобув свій перший досвід участі в бойових діях.

З початком активних бойових дій у Маріуполі Ігор увійшов до складу групи прикриття мінометного розрахунку. Навіть у найтяжчі хвилини він не втрачав надії, знаходив привід усміхнутися, підбадьорював інших. Недаремно мав позивний «Ейс». Фото приватного детектива Ейса Вентури було на заставці його телефону, а характер і харизма – відповідали його внутрішньому «я». Останнє його повідомлення ріднім було заряджене щирістю, вірою і позитивом: «Я вас люблю. Все буде Україна!»

15 квітня 2022 року підрозділ Ігоря Левчука мав передислокуватися до заводу «Азовсталь». На мосту через річку Кальміус бронетранспортер з нашими хлопцями потрапив під ворожий артилерійський обстріл, перекинувся та впав у воду. Не всім судилося вирватися з броньованої машини й з-під води. Ігор опинився серед загиблих. Йому назавжди 33.

Родина Левчуків береже десятки світлин, де люблячий син, коханий чоловік і найкращий у світі тато з ними разом. Ігор всім серцем прагнув, щоб діти жили у вільній і незалежній Україні. Єдиний син своїх батьків і сам батько трьох донечок, як міг беріг сім’ю й Батьківщину. Товариші згадують його як неймовірно життєрадісну, самодостатню людину. Усмішка Ігоря, його добрі очі, сила й турбота живуть у спогадах всіх, хто його знав. Так само як і світла пам’ять про його відвагу і самовідданість, силу духу, стійкість та героїчний внесок у Перемогу України.

Джерело: https://www.facebook.com/MaritimeGuardStateBorderService

Назад до проєкту