Кривобок Олександр Віталійович
29.03.1999 – 22.02.2023
Старший сержант 11-го прикордонного загону Державної прикордонної служби України.
Олександр Кривобок народився у місті Світлодарськ Донецької області, але довгий час проживав у Маріуполі. Саме тут здобув середню спеціальну освіту у Маріупольському механіко-металургійному технікумі. Згодом навчався на юриста в Харківському національному університеті внутрішніх справ, але не встиг закінчити. В цивільному житті працював наглядачем у жіночій колонії в місті Маріуполь.
У 2020 році вирішив пов’язати долю із військовим обов’язком, тому добровільно підписав контракт із Державною прикордонною службою України. Службу проходив у м. Маріуполі в 11-му (Краматорському) прикордонному загоні.
У 2021 році одружився з коханою, з якою знайомі були ще з часів навчання у технікумі. Молоді жили душа в душу, мріяли про народження діточок та щасливе майбутнє, але всі сподівання розбила війна. Дружина Олександра, Ганна, згадує, що служба для нього була справою честі, чоловік дуже хотів захищати рідну землю і свою сім’ю. Тож, коли розпочалась повномасштабна війна, роздумів не було, Олександр знаходився там, куди кликало його серце воїна – на захисті державного кордону.
22 лютого 2023 року в районі села Володимирівка Бахмутського району на Донеччині Кривобок Олександр приймав участь у бойовій операції. Намагаючись уразити танк противника, чоловік взяв на себе весь ворожий удар та, захищаючи побратимів, отримав смертельну вибухову травму. Через місяць, 29 березня, захиснику мало виповнитися 24 роки. Поховали завзятого молодого прикордонника 1 березня 2023 року в місті Сторожинець Чернівецької області.
Відважний воїн та люблячий і турботливий чоловік. Він любив життя та знав ціну справжньої дружби. Обожнював проводити час зі своєю родиною. Захоплювався риболовлею. В Олександра залишилася дружина. Її спогади про коханого пронизані невгамовним болем: «Сашко був дуже щирою, доброю та веселою людиною. Хоробрий та справедливий, завжди допомагав і цивільним, і побратимам. Мріяв, щоб був мир, щоб була наша Перемога! Серце не вірить, що так швидко нас розлучила клята війна…»
Серед побратимів чоловік також мав повагу, друзі весь час згадують його тільки теплими словами. Пам’ять про захисника-прикордонника, що ціною життя боронив свободу України, вічно житиме у серцях!