Кандиба Сергій Михайлович «Шах»

20.07.1978 – 02.05.2022

Майор, заступник командира батальйону оперативного призначення з озброєння та техніки в/ч 3011 Національної Гвардії України. Посмертно удостоєний звання підполковник. За час військової служби неодноразово був відзначений медалями «За зразкову службу». Указом Президента України від 26 лютого 2025 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння українському народові посмертно удостоєний звання Герой України та ордену «Золота Зірка».

Народився Сергій Михайлович у місті Кривий Ріг Дніпропетровської області. У 1993 році закінчив загальноосвітню середню школу №81 та продовжив навчання у Криворізькому автотранспортному технікумі за спеціальністю «Технічне обслуговування та ремонт автомобілів і двигунів». У 1997 році по закінченні навчання отримав кваліфікацію технік-механік. Далі – два роки строкової військової служби у 354-му навчальному механізованому полку. А у 2005 році Сергій закінчив Державний інститут підготовки та перепідготовки кадрів промисловості, де одержав повну вищу освіту за спеціальністю «Технологія машинобудування» та кваліфікацію спеціаліста інженерної механіки.

Кар’єру військового Сергій Михайлович розпочав у 2002 році, вступивши на службу за контрактом у військову частину 3011 Національної Гвардії України. Він пройшов довгий шлях служби, починаючи з посади начальника військового наряду, пізніше був техніком авторемонтної майстерні, заступником командира патрульної роти з технічної частини, а з 2019 року займав посаду заступника командира батальйону оперативного призначення з озброєння та техніки. До виконання службових обов’язків завжди відносився сумлінно, за що отримав повагу серед командування та колег по службі.

У 2004 році у складі військової частини забезпечував громадську безпеку під час Помаранчевої революції та у 2013-2014 роках – під час Революції гідності у Києві. Починаючи з 2014 року неодноразово брав участь у виконанні службово-бойових завдань під час проведення Антитерористичної операції та Операції Об’єднаних Сил на сході України. Службово-бойові завдання виконував в якості заступників відповідних командирів з технічної частини, офіцера, що проводить контроль за організацією технічного забезпечення на блокпостах та взводних опорних пунктах відповідного сектору. Під його керівництвом було організовано належний рівень технічного забезпечення підрозділів, які входили до зони відповідальності, що дозволяло військовослужбовцям якісно виконувати поставленні завдання.

8 лютого 2022 року майор Кандиба Сергій Михайлович у складі ротно-тактичної групи вибув на чергову ротацію у Донецьку область в якості заступника командира батальйону оперативного призначення з озброєння та техніки 21-ї окремої бригади охорони громадського порядку імені Петра Калнишевського НГУ. А 24 лютого Сергій зустрів повномасштабне вторгнення російських військ в місті Маріуполь. З першого дня найкривавішої битви російсько-української війни він пліч-о-пліч з побратимами стояв на захисті Маріуполя. Майже відразу місто опинилося в повному оточенні і перебувало під постійними обстрілами балістики та ракет. Бійці тримали оборону в повній ізоляції, відрізані від зовнішнього світу, без зв’язку, без можливості поповнити боєкомплекти, медикаменти, їжу та без евакуації поранених.

За словами одного з побратимів майор Сергій Кандиба був справжнім патріотом та лідером. Саме його бойовий досвід та кмітливість, вміння орієнтуватись й організуватися допомогло бійцям стати справжніми воїнами та гідно стояти на захисті Маріуполя. Щоденно Сергій Михайлович проявляв героїзм та мужність. На початку повномасштабного вторгнення військова частина базувалася в аеропорту міста, де знаходився особовий склад та бойовий комплект. За наказом командира батальйону нашим захисникам потрібно було відступити до найближчого блокпосту, часу було обмаль, але майор Кандиба встиг зібрати всі боєприпаси та передати їх на «Азовсталь», де їх було правильно розподіллено по всім підрозділам.

Далі був блокпост, де 2 березня 2022 року підрозділ, в якому служив майор Кандиба, застав перший кривавий бій. На українських воїнів йшли танки ворога, один із перших вистрелив із РПГ-22 був влучним. Ворожому танку це не завдало бажаної шкоди, але призупинило наступ ворога, та дало нашим бійцям час посилити блокпост. Згодом підрозділ майора Кандиби вже був під керівництвом загону спеціального призначення «Азов». За наказом керівництва було здійснено відступ до кордонів міста Маріуполь, де продовжилися бої. Майор Кандиба вдало допомагав командирові батальйону обороняти місто.

Наприкінці березня 2022 року бої точилися вже по всьому місту. Українські бійці малими групами утримували ворога, зокрема на вулицях Миру та Бахчиванджи. Часто командування цими невеликими групами доручали майору Кандибі. До Сергія Михайловича прислухалися, часто саме завдяки йому вдавалося добре давати відсіч ворогу, він декілька разів рятував побратимів, прикриваючи їх своїм тілом, надавав допомогу пораненим. В одному з боїв майор і сам був поранений разом із товаришем, обидва у ногу, тоді військовим як раз і дали позивні – «Шах» і «Мат». Крізь біль Сергій допоміг побратиму спуститись до підвалу, а сам продовжив захищати місто.

Майор Кандиба завжди піклувався про людей, про військових, які були поруч. Це стосувалося всіх підрозділів: поліції, НГУ, «Азову», ТрО і навіть цивільних. Надавав першу медичну допомогу, ділився їжею, якої і так не вистачало. Під час переходу з правого берега на територію заводу «Азовсталь» Сергій двічі рятував життя побратимам. Одного пораненого зміг у повній темряві винести з поля зору снайпера, доставити до найближчого бомбосховища та надати першу медичну допомогу; другому потопаючому військовослужбовцю під щільним вогнем ворога допоміг дістатися берега.

2 травня 2022 року на території «Азовсталі» під час переміщення з позиції на позицію група, у складі якої знаходився майор Кандиба, потрапила під ворожу артилерію. Сергій Михайлович отримав поранення несумісні із життям. Тіло майора Кандиби тимчасово поховано під двома вишнями біля бункеру Юпітер на території заводу «Азовсталь». Родина не втрачає надії, що настане час, коли повернуть тіло додому, щоб провести на вічний покій свого люблячого чоловіка, найкращого батька, турботливого сина, надійного побратима та справжнього патріота своєї країни.

У незламного захисника та гідного офіцера залишилися дружина, мати, двоє синів-воїнів. Старший син продовжує справу батька-героя, є офіцером Національної Гвардії України. Молодший – при повномасштабному вторгненні рф стримував відсіч ворога на Східному напрямку у місті Вугледар Донецької області. За спогадами друзів та побратимів Сергій Михайлович виділявся навіть серед найбільш вмілих та досвідчених бійців своєю винахідливістю та кмітливістю, що збивали ворога з пантелику. Його вчинки не будуть забуті, а народ України, якому він давав присягу, пам’ятатиме про нього як про справжнього Героя!