Іванов Сергій Іванович
13.09.1975 – 25.03.2022
Майстер-сержант, начальник варти відділення начальників варт стрілецької роти (з конвоювання, екстрадиції та охорони підсудних) стрілецького батальйону (з конвоювання, екстрадиції та охорони підсудних та охорони громадського порядку) військової частини 3057 Східного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України. За час військової служби отримав відзнаку Президента України «За участь в антитерористичній операції». Указом Президента України від 17 квітня 2022 року посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Сергій Іванов народився в селі Милове Бериславського району Херсонської області. По закінченню навчання у Миловській середній школі, у 1992 році вступив до Червономаяцького СПТУ №20, Бериславського району Херсонської області. За рік закінчив повний курс за фахом бджоляр-водій. З листопада 1993 по червень 1995 проходив строкову службу у лавах Національної гвардії України. А 19 вересня 1995 року був прийнятий охоронцем спецпідрозділу відділу Державної служби охорони при Бериславському РВ УМВС, постовим міліціонером. Загалом роботі у системі МВС України Сергій присвятив майже 22 роки.
23 серпня 2002 року був зарахований на військову службу за контрактом, на посаду контролера роти контролерів (з конвою осіб взятих під варту). З цього часу життя Сергія було пов’язане з Маріуполем, до міста приїхав по службі, а знайшов свій новий дім. У 2003 році закінчив спеціальні курси та отримав військове звання «прапорщик». У 2011 році продовжив службу у 17-му окремому Спеціалізованому моторизованому батальйоні міліції Управління Східного територіального командування ВВ МВС України, на посаді контролер окремого взводу контролерів (з конвоювання, екстрадиції та охорони підсудних).
2010 рік подарував Сергію кохання та щастя – його дружиною стала Євгенія, яка також проходила службу за контрактом у 12-й бригаді оперативного призначення імені Дмитра Вишневського, на посаді начальника радіо групи зв’язку вузла зв’язку II категорії. У шлюбі народилось дві донечки – Софія та Василина, а Сергій став турботливим батьком ще й для старшої доньки Євгенії.
Військову службу за контрактом чоловік продовжив і у 2014 році, коли на сході України розпочалися бої через військову агресію Росії. Сергій проходив службу у 18-му полку оперативного призначення Східного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України, на посаді начальника варти з відділення ВНВ СР (з конвоювання, екстрадиції та охорони підсудних). А з 11 травня 2019 року перевівся за контрактом до 12-ї бригади оперативного призначення імені Дмитра Вишневецького на посаду начальника варти відділення начальників варт стрілецької роти (з конвоювання, екстрадиції та охорони підсудних) стрілецького батальйону (з конвоювання, екстрадиції та охорони підсудних та охорони громадського порядку). На цій посаді Сергій Іванов і зустрів початок повномасштабної війни.
Певний час знаходився на позиціях на Лівому березі Маріуполя. Отримавши поранення, був направлений до шпиталю на «Азовсталь». 24 березня 2022 року приблизно о 23 годині 45 хвилин під час виконання бойового завдання по обороні міста Маріуполь, внаслідок артилерійського обстрілу противника Сергій Іванов загинув, отримавши вогнепальне поранення несумісне з життям. Тіло українського захисника, на жаль, не вдалося вивезти на Батьківщину. Проте рідні живуть надією повернути та гідно поховати його на рідній землі.
У Сергія Івановича залишилась дружина та три доньки. Неможливо висловити біль від втрати коханого чоловіка та батька. Родина для Сергія завжди була на першому місці. Весь вільний час вони проводили разом – спільні відпустки, спільні справи, спільні розваги та захоплення. Чоловік дуже полюбляв футбол, відкрив красу цієї гри і середній донці. Софійка навіть долучилась до футбольної команди гімназії №1 Лівобережного району Маріуполя, разом з татом грала у сімейних футбольних командах. Сергій у всьому намагався підтримувати своїх дівчат. Жив заради них, заради них віддав своє життя за мирне небо над Україною. Тепер пам’ять про нього назавжди житиме у душах і серцях всіх, хто його знав як прекрасну людину, відповідального військовослужбовця, вірного друга, люблячого батька та чоловіка.