Дерев’янко Олександр Анатолійович «Адамс»

Дерев’янко Олександр Анатолійович «Адамс»

23.11.1997 – 03.04.2022

Старший кулеметник (бронеавтомобіля) 3-го відділення 3-го взводу ОП 3-ї роти ОП 1-го батальйону ОП ОЗСП «Азов», Національної гвардії України. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеню, посмертно.

Народився в м. Сміла на Черкащині, де провів своє дитинство до 10 років. Пішов у перший клас ЗОШ № 12, в якій навчався до третьої чверті 4 класу. Наступні 5 років жив у с. Вознесенське, Золотоніського району. Вчився у Вознесеньській ЗОШ, саме там йому став до вподоби  футбол, тому він грав в шкільній, а потім і в сільській команді. Після 9 класу вступив  в ЧКТ, на денне відділення, переїхав до м. Черкаси. Навчався за спеціальністю виробництво харчової продукції з 2013 по 2017 рік. Оскільки любив футбол став вболівальником ФК «Дніпро-Черкаси» в 2014, відкатав «золотий 2016/17». Зі словами: «Головне прожити гідно. Щоб тебе пам’ятали» приєднався до ЮК і НК.

Наголошував, що «справедливе добро, має бути з кулаками для захисту». Наприкінці 2016 почав займатися боксом та іншими видами боротьби. І вже за рік брав участь у змаганнях міста по боротьбі беручи першість на багатьох з них.

По запрошенню, поїхав до Києва працювати виховником і інструктором із самооборони в дитячій табір «Азовець». Відтоді мешкав в Києві , приєднався до вболівальників «Динамо», відвідував сектора, проте постійно повертався до Черкас, адже паралельно з табором вчився в Черкаськії філії «Європейського Універсітету» на заочному відділенні, здобував ступінь Бакалавра за спеціальністю «Менеджмент». Диплом отримав у 2020 році.

«У Черкасах його знали як Казіміра. Саша був світлою людиною, справжнім прикладом нового покоління українських націоналістів, взірцевим. Саме такі мали будувати світлу українську державу після війни, але прокляті орки не дали дожити йому до 25 років», – розповів командир другого батальйону Окремого загону спеціального призначення НГУ в/ч 3057 Дмитро Кухарчук.

Олександр вважав, що «коли на твою землю ступає ворог, чоловік має брати зброю і захищати свою сім’ю». У 2019 вступив до лав Національних дружин, де служив рік до полка, тому більшість часу мешкав у Києві. Весь цей час з 2017 року продовжував брати участь в змаганнях з боротьби в різних містах держави. Має купу нагород за участь в змаганнях з бойового самбо, тайського боксу та змішаного єдиноборства ММА. У 2020 році прийняв рішення пройти КМБ і пройшовши випробування, вступив до лав полку «Азов», підписавши контракт НГУ на три роки. З третього місяця служби виконував бойові завдання в складі піхотної роти, за що отримав медаль Учасника бойових дій. Не припиняв займатися спортом навіть в полку. Взяв першість в турнірі з боксу 2022.

Початок повномасштабної війни 2022 року військовий зустрів у Маріуполі, де на той момент жив вже два роки. Служив старшим кулеметником 1 батальйону 3 роти 3 взводу окремого загону спеціального призначення «Азов».

Героїчно загинув 3 квітня під час виконання бойового завдання. Виїхавши з території «Азовсталі», екіпаж дістався позицій, на яких ворог вже оточив побратимів. Оцінивши обстановку, екіпаж, де перебував Олександр, прийняв рішення спрямувати бронемашину в бік ворога, відтягуючи увагу на себе та відкриваючи шлях для виходу з оточення побратимів, машина потрапила під вогньове ураження ворога. 24-річний захисних України загинув, рятуючи побратимів. Тіло хороброго Воїна забрали на «Азовсталь». Багато бійців, яких було евакуйовано з оточеного міста гелікоптерами, або вдалося повернути з полону – сьогодні живі саме завдяки другу «Адамсу».

Після обміну тілами загиблих і тесту ДНК, 14 січня 2023 року похований в Черкасах на алеї Слави. Олександр був єдиною дитиною. В нього залишилися мама, бабуся, дідусь, тітка та двоюрідна сестра. За Героєм сумують його рідні, друзі та побратими.

Назад до проєкту