Айко Олексій Іванович «Айкос»
20.02.1990 – 04.03.2022
Старший сержант, інспектор прикордонної служби 3 категорії – номер обслуги другої зенітної-артилерійської секції ракетно-артилерійського відділення прикордонної застави вогневої підтримки прикордонної комендатури швидкого реагування «Новотроїцьке» 1 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України.
Указом Президента від 17 квітня 2022 року за особисту мужність, самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі старшого сержанта Айка Олексія Івановича посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Наказом Голови Державної прикордонної служби України №335-ОС від 12 квітня 2022 року посмертно присвоєно чергове військове звання «головний сержант». Посмертно присвоєно Почесне звання «Захисник України – Герой Черкас» (рішення виконавчого комітету від 30.04.2024 № 559).
Олексій Айко народився у смт. Мангуш Донецької області. У 2007 році закінчив Мангушську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №1. З дитинства Олексій мав хист до точних наук та техніки, дуже полюбляв радіоелектроніку. Спорт також займав важливе місце у житті хлопця. Особливим його захопленням був пауерліфтингом, неодноразово приймав участь у змаганнях та займав призові місця.
Коли подорослішав, питання захищати рідну країну, чи ні для Олексія ніколи не стояло. Вважав це справою честі чоловіка, який відчуває відповідальність за свій дім. Тож, без вагань з 2008 року по 2013 рік проходив військову службу у лавах Збройних сил України.
З 2013 року по 2019 рік працював у Державному підприємстві Маріупольського виправного центру управління державної пенітенціарної служби України в Донецькій області на посадах інспекторського складу.
У 2019 році був прийнятий на військову службу за контрактом до Державної прикордонної служби України. У той час прикордонники у Донецькій області вже мали безпосередньо справу з ворогом. Доводилось бувати й на передовій лінії, захищаючи державний кордон. У цей період чоловік отримав статус учасника бойових дій.
Повномасштабне вторгнення Олексій зустрів на посаді інспектора прикордонної служби 3 категорії – номер обслуги другої зенітної-артилерійської секції ракетно-артилерійського відділення прикордонної застави вогневої підтримки прикордонної комендатури швидкого реагування «Новотроїцьке» 1 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України.
Олексій мужньо та героїчно виконував бойові завдання із оборони Маріуполя – міста, що стало символом незламності українського духу. Незважаючи на постійні артилерійські, мінометні та авіаційні обстріли, залишався на позиціях, демонструючи стійкість, витримку й вірність присязі. У найзапекліші моменти він гідно тримав оборону, завдаючи ворогу рішучої відсічі та захищаючи кожен метр рідної землі.
Так, 3 березня 2022 року військовослужбовець у складі зведеного підрозділу 1 прикордонного загону, спільно з підрозділом Збройних Сил України під постійними ракетно-артилерійськими ударами противника виконував бойові завдання в населеному пункті Старий Крим (розташоване за 7 км на північний захід від м. Маріуполя).
Під час виконання бойових завдань із захисту територіальної цілісності України та відсічі збройної агресії зі сторони Росії, у запеклому бойовому протистоянні, старший сержант Олексій Айко отримав смертельне осколкове поранення несумісне з життям. Сталося це 4 березня 2022 року поблизу смт. Старий Крим на Донеччині, прикриваючи маневр свого підрозділу в той час, коли ворог відкрив вогонь з танків та мінометів…Олексію було лише 32 роки…
«Олексій – воїн із загостреним почуттям справедливості, який понад усе любив життя і завжди прагнув змінити його на краще. Людяний, добрий та дуже сміливий, не боявся нічого. Загинув за Україну, захищаючи спокій своєї родини», – розповіла його рідна сестра Анастасія.
Поховали воїна на Алеї Героїв цвинтаря № 4 в місті Черкаси.
В Олексія залишилися мама Оксана Володимирівна та сестра Анастасія.
Найкращий син та брат, який мав безліч планів та просто хотів жити мирне життя, зі своєю родиною, піклуватися про своїх рідних. Але клята війна забрала його у нас. У серцях і пам’яті друзів і близьких Олексій назавжди залишиться неймовірно доброю і щирою людиною, надійним побратимом, дбайливим та уважним, завжди готовим надати підтримку й допомогу. Він був воїном із глибоким внутрішнім відчуттям правди, що не мирився з несправедливістю й завжди шукав шляхи, щоб зробити світ кращим. Відкритий серцем, чуйний до людей і відчайдушно відважний. Справжній боєць, що не знав страху навіть перед найтяжчими випробуваннями.
Головний сержант Олексій Айко назавжди увійде в історію як Герой, який до останнього подиху залишився вірним Україні!